Чи можна молитися за тварин і ставити свічки за них?
Відповідає викладач Київської духовної академії Андрій Музольф:
«У Книзі пророка Іоиля читаємо: «Навіть і тварини на полі закликають Тебе…» (1:20). Отже, якщо Бог сприймає їхні молитви, значить, вони Йому не байдужі. Останню думку, до речі, можна підтвердити багатьма цитатами зі Святого Писання, що свідчать про помисли Бога про всі створені Ним істоти, а не тільки про людину, яка, на відміну від інших тварин, є образом і подобою Божою. Найяскравішим підтвердженням цього є 103-й псалом святого царя і пророка Давида. У ньому поетично розповідається про створення Богом миру та промисли про нього.
Найчастіше домашні тварини – наші помічники: вони охороняють нас і наше майно (наприклад, собака), полегшують наш побут (наприклад, кінь), дають нам продукти харчування (наприклад, корова), і тому цілком природно, що ми можемо просити Бога про те, щоб Він дарував їм здоров’я у разі хвороби. Але при цьому ми не звершуємо за них особливих молитов у храмі, за громадським богослужінням, а також не молимося за їхній упокій.
У Православній Церкві головна молитва про людей звершується під час Проскомідії, коли священик виймає з просфор часточки за здоров’я чи упокій православних християн. Наприкінці Літургії ці часточки занурюються в Кров Христа, при цьому священик просить Бога «омити гріхи тих зде поминавшихся». Таким чином, основна суть молитов – це звернення до Бога, щоб Він пробачив гріхи людини, чи то є живим член Церкви, чи покійним, адже гріх – головна перешкода, яка відокремлює нас від Творця і не дає нам з’єднатися з Ним. Тварини ж від Бога ніколи не відпадали, але, за словами святого апостола Павла, і самі стали жертвою гріхопадіння людини, внаслідок якої «підкорилися суєті та тлінню» (див. Рим. 8:20–21).
Проте якщо про безсмертя людини і про те, яким, власне, це безсмертя буде, у Святому Писанні йдеться, то про вічне життя тварин не сказано жодного слова. Сучасний богослов розмірковує так: «Якщо любов безсмертна, то й любов, у тому числі між людиною і твариною, – теж. Як, що, де, скільки цього безсмертя є і буде – гадки не маю». І тому молитва за тваринами, якими б близькими вони нам не були і як би ми їх не любили, у Церкві не практикується».
