«Якщо людина не хрестилася протягом життя, не захотіла поєднати себе з Церквою Христовою, її в Церкві не поминають. Але це не означає, що ми нічого не можемо зробити для померлих нехрещеними. Їх можна згадувати, молячись клейно (тобто вдома чи храмі, але про себе) і творячи справи милосердя їм. Святі отці говорили про допустимість приватного поминання померлих, які не можуть бути згадані в Церкві.
Преподобний Феодор Студит, який жив багато століть тому, закликав молитися таємно: «хіба що кожен у душі своїй молиться за таких і творить за них милостиню».
Преподобний старець Лев Оптинський (XIX століття) не дозволяв поминати церковно померлих поза Церквою (самогубців, нехрещених, єретиків), але благословив молитися за таких нещасних келійно: «Знайди, Господи, загиблу душу батька мого: якщо можливо, помилуй. Недолімі долі Твої. Не постав мені в гріх цієї молитви, але нехай буде свята воля Твоя».
Родичі засмучуються через неможливість замовити сорокоуст або панахиду за своїх родичів, які померли нехрещеними. Але не варто забувати, що найголовніше, що ми можемо зробити для покійної нашої близької людини, бажаючи їй чимось допомогти, – це змінити саму себе. Саме для цього приходять християни в храм Божий, щоб, беручи участь у обрядах (насамперед сповідаючись і причащаючись), трудитися над найголовнішою справою, заради якої нам і дано життя, – над спасінням своєї душі. І цим зусиллям ми можемо допомогти не лише собі та живим родичам, а й покійним.
Якому святому молитись?
Християни шанують святого Уара як предстателя за нехрещених померлих. У житії мученика є свідчення про його явище християнці Клеопатрі, яка забрала його тіло після катувань та смерті та поховала недалеко від гори Фавор у Палестині у сімейному усипальниці.
Через кілька років щоденних молитов вона вирішила збудувати храм на честь мученика. І після першої літургії у цьому храмі раптово помер її юний син. Клеопатра молилася і суворо постила тривалий час, сподіваючись отримати відповідь від мученика Уара на запитання, зрозуміле нам і сьогодні: за що? Уснувши від крайньої втоми в храмі, вона побачила мученика і свого сина в блискучому одязі, і святий Уар відповів їй серед іншого: «Невже ти думаєш, що я забув твої благодіяння? Я благав Бога, щоб Він відпустив гріхи твоїм родичам, з якими ти поклала мене в гробниці».
О, святий мученик Уар, гідний особливого подиву, наслідуванням Владики Христа спрямований, Небесного Царя перед мучителем сповідав ти і за Нього добровільно постраждав. І нині Церква шанує тебе як прославленого від Владики Христа славою Небесною, Який дарував тобі благодать великої до Нього сміливості.
І тепер, стоячи перед Ним з Ангелами, у вищому світі тріумфуючи, споглядаючи Святу Трійцю і насолоджуючись Світлом Безначального Сяйво, згадай страждання наших родичів, що померли в безбожності, прийми наше прохання, і як невірний рід Клеопатри молитвами твоїми від вічних. і безбожних похованих, померлих нехрещеними (імена), поспіши випросити їм полегшення від вічних мук, та єдиними вустами і єдиним серцем прославимо Премилосердного Творця на віки віків. Амінь.
За матеріалами православної преси
