Записував, так би мовити, свої враження від чоловічого життя, що починав.
За всіма законами драматургії, одного разу Костя свій щоденник забув у розкритому вигляді на татовому робочому столі — і, повернувшись з інституту, виявив батьків, які з цікавістю вивчали цю белетристику.
– Так-а, – простяг тато. — Цікаво… Я в твої роки був скромнішим, — сказав він, трохи згодом.
— Ну, ти потім надолужив, — зауважила мама, трохи зіпсувавши педагогічний процес. Але педагогічний процес тільки розпочинався: Райкін-старший раптом змінив тему.
— Знаєш, Котю, — повідомив він, — у нас у під’їзді перукар повісився.
Котя не відразу стежив за поворотом сюжету:
– Перукар?
— Так, — сумно підтвердив Аркадій Ісаакович. — повісився перукар. Залишив передсмертну записку. Знаєш, що написав?
Райкін-старший взяв велику педагогічну паузу і, давши дитині час сконцентрувати увагу, закінчив:
– «Всіх не перебреєш!»
Віктор Шендерович
