Сьогодні помер французький актор Ален Делон

«Ален Фаб’єн, Аннушка, Ентоні, а також [його пес] Любо з великим сумом повідомляють про смерть свого батька.

Він мирно помер у своєму будинку в Душі в оточенні своїх трьох дітей”, – йдеться в повідомленні.

Довгий час актор страждав важкими захворюваннями. Рідні та друзі звернулися до журналістів з проханням з розумінням поставитися до особистого життя. Дата і час прощання з Делоном поки не повідомляються.

Відомий актор, режисер, сценарист і продюсер за свою кар’єру завоював любов мільйонів шанувальників. Протягом багатьох років володар численних премій залишався символом французького кіно, еталоном елегантності та мужності, улюбленцем мільйонів жінок у всьому світі.

Дивно, що його батько був власником невеликого кінотеатру, а мати працювала там касиром. Потім батьки розлучилися, мати вийшла заміж за власника ковбасного цеху, а син виховувався в іншій родині.

Ален пішов на службу в армію, служив у колоніальних військах у Сайгоні. Потім повернувся, працював офіціантом у пабі. За порадою паризьких друзів він відправив свої фотографії продюсеру. Можна посміятися, але вони відмовили – «Ти занадто красив, таких акторів багато». Але він був наполегливий, і в 22 роки (в 1957 році) вперше зіграв у фільмі «Коли втручається жінка». Хлопець з дрібної буржуазії, який не мав акторської освіти, незабаром став одним з найпопулярніших і високооплачуваних акторів Франції, а потім і всього світу.

Перші ролі принесли йому певну популярність, але найприбутковішим стало те, що імх зацікавилися великі європейські режисери. У 1960 році Лукіно Вісконті дав йому головну роль у фільмі «Рокко і його брати», який отримав приз журі у Венеції. Через два роки Мікеланджело Антоніоні працював з ним над так званим «Затемненням», який отримав приз журі Канн.

У 1963 році Делон знявся у фільмі «Гепард», який вважається шедевром Вісконті. Того ж року Делон вперше працював із уже сформованим актором Жаном Габеном у фільмі «Підземні мелодії», який не тільки отримав визнання критики, але також досяг успіху в прокаті: було продано 3,5 мільйона квитків. Вирішивши, що настав час спробувати перемогти і американський кінобізнес, Делон зняв три фільми в Голлівуді, але всі три фільми зазнали невдачі, і він повернувся до Європи.

Мабуть, найбільш вражаючий фільм у своїй кар’єрі Делон зняв за участю режисера «нової хвилі» Жан-П’єра Мальвіля. Їхня співпраця породила фільм «Самурай», у якому ангельське обличчя Делона контрастує з його образ самотнього та методичного вбивці. Вони також працюють разом над «Червоним колом» та «Поліцейським».

Ален Делон зізнається, що в багатьох ситуаціях він не був джентльменом: «Ось я такий. Роблю дурниці. Також був у в’язниці. Я був гангстером, і все, що в мене було, це моє обличчя».

У 90-х роках Делон все частіше став ділитися своїм розчаруванням тим, як це було зніматися в кіно. «Повернення Казанови» — це ніби плач про час, що минув. «У цьому світі ніщо не підтримує мене, окрім спогадів», — казав він останніми роками. Пішли кохані, не зрозуміли діти, навіть друзі і суперники, як Бельмондо – все стало історією.

Але діти, а їх у родині актора четверо, згадують, що  батько був досить суворим, але набагато м’якше ставився до своїх чотирилапих.  

Його беззастережна любов – коні – на жеребців він тратив гонорари – і собаки. Як пояснив актор, перші – тому що вони ніколи не брехали, другі — тому що люблять, не знаючи, що він Ален Делон. У його швейцарському маєтку Соулс — ціле кладовище собак з каплицею.