Остап Вишня: сміхом бацне не гірше, ніж каменем

Він значно доповнив традиції жартівливого жанру в українській літературі, закладені Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесем Мартовичем. Але і в повсякденному житті у Остапа Вишні було багато різних епізодів і бувальщин, про які ходили чутки в народі. Про деякі з них ми розповімо сьогодні.

 

 

За що така кара?

В одному з колгоспів у Вінницькій області проходили звітно-виборчі збори. Їх голова був не дуже працьовитим і не дуже кмітливим, зате був неперевершеним мастаком щодо випити і закусити. Тому його головування завдавало чимало шкоди колективному господарству.

Після звітної доповіді на зборах спалахнули такі дебати, розгорнулася така критика на адресу голови, що інший на його місці крізь землю провалився б. А наш герой із кам’яним обличчям мовчки «варив раків» за столом президії і лише сопів сердито.

Усі замовкли, коли взяв слово один із бригадирів: «Гадаю, товариші колгоспники, що нашої критики буде замало. Я вношу таку пропозицію. Давайте пошлемо протокол наших звітно-виборних зборів Остапу Вишні і попросимо його, щоб написав про нашого голову фейлетон. А він його так розмалює, що й свої не впізнають! І тільки тоді сопун – втілення спокою – голова колгоспу зблід, підвівся з-за столу і жалібно пробурмотів: «Змилостивіться, люди добрі, за що така кара?»

Наточити язика

Коли Остап Вишня був членом театральної ради «Березолю», то регулярно приходив на її засідання, завжди дбав про високий мистецький рівень театральних вистав. Не допускав появи «накладок», які зрідка все-таки проскакували у тій чи іншій виставі. Один із таких «накладників» якось висловився:

– Краще б Остап лаяв, бо він тебе сміхом бацне не гірше, ніж каменем.

Актор і автор статей на театральну тему Йона Шевченко, який вважався «штатним оратором» ради, не любив виступати на її засіданнях з довгими промовами, якщо був присутній Остап Вишня. Якось він поскаржився колегам:

– Треба зважувати кожне слово, коли тебе слухає Остап. Добре йому, він гострий на язик. Та не у всіх так виходить. Я, наприклад, не знаю, як собі наточити.

…- Хочу вам допомогти нагострити язика. Нате ось! – І дав йому невеликий брусок…

Ці слова колеги дійшли до Павла Михайловича. На чергове засідання ради він прийшов заздалегідь і, побачивши Шевченка, звернувся до нього:

– Хочу вам допомогти нагострити язика. Нате ось! – І дав йому невеликий брусок.

Надійні ліки

Вже будучи професійним письменником, Остап Вишня далі фельдшерствував. Багато друзів зверталися до нього по поради, допомогу, зокрема і з медичних питань. І він підтримував їх своїми надійними, перевіреними практично способами. Серед друзів Остапа був талановитий поет-сатирик Василь Еллан. Чоловік хворобливий, він просив Вишню: «Ви хоч веселий некролог про мене напишіть».

Павло Михайлович усміхався і відповідав: «Краще я вам веселу історію зараз розповім». І його блискучі жарти змушували хворобу ще раз відступити.

Віктор Максимов

Вулиці, музеї та пам’ятна монета

Остап Вишня – автор книжок «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Українізуймось», «Чухраїнці» та багатьох інших, сповнених непідробної віри у відродження національної гідності народу. Збірка літературних усмішок «Українизуймось» перевидавалася шість разів, а знаменита «Зенітка», що побачила світ 1943 року, набула небаченої популярності. Її читали навіть на фронті.

Іменем Остапа Вишні названо вулиці у Києві, Полтаві, Жмеринці, Чернігові. А у Сумській та Херсонській областях є музеї знаменитого письменника-гумориста. У 2014 році, до 125-річчя від дня народження відомого літератора, було введено в обіг монету «Остап Вишня» номіналом у дві гривні (серія «Видатні особистості України»).

 

Читайте також:

• Михайло Коцюбинський, письменник-свято української літератури
• 5 фактов о Владимире Винниченко