Ключові тези:
Раніше ми розповідали: у 102 роки порається на городі й тримає бджіл – чим дивує останній мешканець села на Полтавщині.
Ганні Олександрівні 69 років, її чоловікові Сергію Васильовичу – 64. До пенсії жінка працювала будівельником. На початку 2021 року подружжя звернулося до служби у справах дітей, пройшло навчання і стало патронатними вихователями. За цей час через їхній дім пройшли восьмеро дітей
18 березня 2022 року, у день народження Ганни, до родини привезли першого вихованця – чотирнадцятирічного Сашка зі сходу України. Хлопчика не могли вивезти за кордон разом з іншими дітьми, адже не було дозволу матері, яку не вдавалося розшукати.
Шість місяців Сашко жив у їхній родині. Коли настав час їхати до Чернівців, де були його родичі та молодший братик, розставання виявилося дуже болючим.
– Це був наш перший випадок, після якого я, чесно вам скажу, захворіла. Це було дуже тяжко. Він дзвонив, місяць хотів повернутися. Для мене це було дуже важко, для нього теж, – згадує Ганна.
Вони ще спілкувалися телефоном, жінка надіслала хлопцеві подарунок до свята Миколая. Але згодом він відповів коротко, що отримав посилку, і заблокував її. Ганна не ображається, намагається зрозуміти дитину, яка, можливо, не раз переживала розлуку з близькими.
Наступними до родини потрапили дві сестрички – чотирирічна Марійка та шестирічна Варвара. Згодом рідна тітка оформила над ними опіку і забрала до себе.
У Чернюків було заведено святкувати дні народження. Вони збиратися за столом, купувати торт, пити чай. Дівчатка якось зізналися, що у них ніколи не було такого свята.
– Ми пообіцяли, що коли в них буде день народження, обов’язково привеземо торт і подарунки, – розповідає Ганна.
І дотримали слова. На свято Марійки жінка без попередження приїхала з гостинцями. А на день народження Варвари вже поїхала разом із новою вихованицею. Обидві зустрічі були дуже емоційними. Ганна так прикипіла серцем до дівчаток, що не могла стримати сліз. Вона й досі зберігає їхні фотографії у телефоні.
Історія Ксюші виявилася непростою. Дівчинка прожила у Чернюків п’ять місяців. Згодом виникли проблеми: вона брала гроші, набирала товарів у сільському магазині «на хрестик». Зрештою її забрали до притулку. Але Ганна не перестала цікавитися долею дівчинки. Ксюша телефонувала їй майже щодня.
– Вона пішла негарно, але при цьому в неї не було більше людини, з ким вона могла спілкуватися. Ні мамі, ні бабусі вона виявилася непотрібна. Тож ми розмовляли. Я не тримала на неї образи. Розуміла, що дитина зі своїми переживаннями, помилками та непростою долею, – каже жінка.
Згодом дівчинку забрали в іншу родину, де опікуни не захотіли, щоб вона продовжувала спілкуватися з Ганною. Так їхній зв’язок обірвався.
Найдовше у Чернюків жили троє дітей із притулку: дві семирічні сестрички-близнючки та їхній п’ятирічний братик Данік. Вони провели в родині два роки.
Діти були травмованими, емоційними, звикли боротися за увагу дорослих. Спочатку навіть билися між собою.
– Це просто було страшно дивитися. Якщо хлопчик сидить за столом, дівчатка йдуть їсти, то могли просто вдарити його по голові. Тому що я до нього гарно говорю, – згадує Ганна.
Вона щодня пояснювала дітям, що вони рідні, мають любити одне одного і що любові вистачить на всіх. Поступово у родині з’явився режим, діти почали навчатися, читати, звикати до звичайного дитячого життя. Особливо тепло Ганна згадує Даніка.
– Це просто було сонечко. Все село любило Даніка. Ми йдемо до садочка, а він з усіма вітається. Дуже розвинений, дуже розумний, дуже гарний хлопчик, – каже жінка.
Згодом для всіх трьох знайшлася родина, яка взяла дітей під опіку з подальшим усиновленням. Нова мама зрозуміла, наскільки важливим для них залишився зв’язок із Ганною. Тож діти телефонують, приїжджають у гості, і навіть свої дні народження захотіли святкувати у Малих Крушлинцях. Ганну вони й досі називають бабусею.
Нині у родині Чернюків живе п’ятнадцятирічний Вадим. Коли хлопець потрапив до них, він майже не знав літер, не вмів читати й писати, фактично не відвідував школу. Ганна сама взялася надолужувати з ним пропущене.
– Ми ціле літо читали, вчили букви, писали. Кожен день із дев’ятої до дванадцятої, – розповідає вона.
Паралельно хлопець відвідував психологів. І поступово з’явився результат, тепер Вадим навчається у п’ятому класі. Під час повторного оцінювання у школі фахівці були приємно здивовані його успіхами.
За роки патронатного виховання Ганна переконалася, що дітям, які пережили брак батьківської турботи, потрібні не лише дах над головою та їжа. Їм необхідні увага, зрозумілі правила і дорослі, яким можна довіряти.
Особливе місце у родині займають книжки. Ганна сама з дитинства багато читала й тепер привчає до цього вихованців. Коли у неї жили сестрички, дівчатка отримували телефони лише після того, як прочитували шість сторінок книжки.
– Було б простіше дати дитині телефон, і тоді вона певний час не заважатиме. Але своїм дітям я цього не робила б. Розумієте? Я не вибирала легший спосіб, я вибирала правильний, – наголошує жінка.
Сама Ганна не відчуває своїх 69 років. Каже, що почувається значно молодшою. Можливо, цьому навчило її власне дитинство, адже вона виросла в родині, де було шестеро дітей, і мама завжди дбала про кожного, навіть у скрутні часи.
– Це, мабуть, у душі, генетично навіть. Оце піклування додає сили, радості. А найприємніше бачити результати: коли діти починають читати, навчатися, вчаться любити одне одного, – ділиться жінка.
А ще вона хоче, щоб кожна дитина знала: тимчасове перебування в її домі не означає, що після від’їзду зв’язок обірветься:
– Я їм завжди кажу: ви виростете, захочете – у будь-який час приїдете до нас.
І, мабуть, у цьому найбільша цінність такої турботи: допомогти дитині відчути, що вона комусь потрібна, що є люди, які пам’ятають про неї, радіють її успіхам і завжди готові відчинити двері свого дому.
Читайте також:
Період навчання у вишах, технікумах та училищах може враховуватися при призначенні пенсії, однак правила залежать…
В одній з країн напрацьовують план дій після завершення дії Директиви ЄС про тимчасовий захист,…
Благодійний фонд «Карітас України» продовжує реалізацію програми зимової підтримки для постраждалих від війни українців у…
З 1 січня 2027 року в Україні почнуть діяти оновлені правила для онлайн-майданчиків, зокрема для…
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до Мінсоцполітики та Чернігівської обласної військової…
Щоб порадитися з лікарем, не завжди потрібно їхати до амбулаторії. У деяких випадках медичну консультацію…