Що відбувається з людиною, коли їжі стає вдвічі менше: урок Міннесотського експерименту

Ключові тези:

• За пів року напівголодування учасники втратили близько чверті маси тіла, а організм перейшов у режим економії енергії.
• Дефіцит їжі вплинув не лише на тіло, а й на психіку: з’явилися нав’язливі думки про їжу, дратівливість, тривожність і пригнічений настрій.
• Після повернення до нормального харчування сильний голод і незвична харчова поведінка могли зберігатися ще протягом місяців.

Раніше ми розповідали, що організм старіє не одночасно: вчені з’ясували, які органи починають змінюватися першими.

Дослідники хотіли зрозуміти, що відбувається з людиною, яка тривалий час недоїдає, і як правильно повернути її до нормального харчування. У результаті отримали набагато більше: побачили, як дефіцит енергії змінює не тільки тіло, а й думки, настрій, поведінку та навіть ставлення до їжі.

Експеримент почався через війну

Йшла Друга світова війна. Значна частина Європи була спустошена, мільйони людей жили в умовах хронічного недоїдання. Вчені вже розуміли, що після закінчення війни світ зіткнеться з питанням, як правильно відновлювати організм після тривалого виснаження. Очолив дослідження американський фізіолог Ансель Кіс у Лабораторії фізіологічної гігієни Університету Міннесоти.

Для експерименту шукали добровольців серед американців, які через свої переконання відмовлялися брати участь у війні зі зброєю. Їхня участь у дослідженні стала своєрідною альтернативною службою. Понад 400 чоловіків відгукнулися на пропозицію. Після медичного та психологічного відбору залишили 36 здорових молодих добровольців, їхній середній вік становив 25 років.

Спочатку – нормальне харчування

Експеримент розпочався в листопаді 1944 року. Перші 12 тижнів учасники жили у звичайному для себе режимі харчування. Це був своєрідний контрольний період, під час якого вчені визначали їхні індивідуальні показники.

У середньому чоловіки отримували близько 3200 кілокалорій на добу. Дослідники регулярно вимірювали масу тіла, силу, витривалість, пульс, температуру, психологічний стан і поведінку. При цьому добровольці не просто сиділи без руху. Вони мали залишатися фізично активними і щотижня проходили приблизно 35 кілометрів.

Вдвічі менше їжі протягом пів року

Після цього почалася найважча частина дослідження – 24 тижні напівголодування. Раціон коригували індивідуально, щоб чоловіки втрачали приблизно однакову частку початкової маси тіла. У середньому вони отримували близько 1570 кілокалорій на добу. Основу раціону становили продукти, характерні для харчування цивільного населення воєнної Європи: картопля, хліб, крупи, макаронні вироби, коренеплоди. Білка та продуктів тваринного походження було небагато.

Водночас фізичні навантаження нікуди не зникли. Чоловіки продовжували ходити десятки кілометрів на тиждень, виконувати роботу і проходити різні фізіологічні тести.

Мінус чверть ваги – організм переходить в режим економії

За 24 тижні чоловіки втратили приблизно чверть початкової маси тіла. Середня маса групи зменшилася приблизно з 69–70 до 52 кілограмів. Організм почав економити енергію. Сповільнювався пульс, знижувалися температура тіла та частота дихання. Падали фізична сила і витривалість. Люди постійно мерзли. Зменшувалася м’язова маса, з’являлися слабкість, запаморочення, анемія, набряки ніг. Навіть звичайна фізична активність ставала важкою. Знижувалося і лібідо.

Найдивніше відбувалося не з тілом, а з головою

Однак саме психологічні зміни стали одним із найбільш вражаючих результатів експерименту. Їжа поступово захоплювала свідомість чоловіків. Вони починали читати кулінарні книги, збирати рецепти, обговорювати страви, розглядати фотографії їжі. Звичайний прийом їжі перетворювався на одну з головних подій дня. Змінювалася і сама поведінка за столом. Одні учасники навмисно розтягували їжу, дуже повільно пережовуючи кожен шматок. Інші намагалися збільшити об’єм їжі запиваючи її водою, частіше вживали каву, додавали спеції, сіль і жували гумку.

Водночас інші радощі життя втрачали привабливість. Чоловіки ставали більш замкнутими, менше хотіли спілкуватися, знижувалися концентрація, ініціативність і працездатність. З’являлися дратівливість, тривожність, пригнічений настрій і симптоми депресії.

Міннесотський експеримент дав важливий урок: тривалий дефіцит їжі здатен сам по собі змінювати поведінку навіть психологічно здорової людини. Із 36 добровольців повний основний протокол завершили 32. Частина не змогла пройти його до кінця через сильні психологічні реакції.

Що сталося, коли їжу знову дозволили?

Після 24 тижнів напівголодування учасникам почали повертати нормальне харчування. Але просто сказати виснаженій людині «тепер їж нормально» виявилося недостатньо.

Під час 12-тижневої реабілітації різні групи отримували різну кількість додаткової енергії: на 400, 800, 1200 або 1600 кілокалорій більше, ніж у період напівголодування.

Коли частині чоловіків дозволили їсти практично без обмежень, вони почали їсти дуже багато. У певний період середнє споживання перевищувало 5000 кілокалорій на добу, а в окремих випадках фіксували понад 10 тисяч кілокалорій на день. При цьому люди могли з’їсти величезну кількість їжі й усе одно говорити, що не відчувають справжнього насичення.

Дослідники очікували, що після повернення до нормального харчування організм досить швидко прийде до тями. Але відновлення виявилося значно довшим. Навіть через три місяці багато чоловіків ще не повернулися до попередньої фізичної форми та маси тіла.

Поступово зникали і психологічні наслідки. Проте у деяких учасників ще протягом місяців зберігалися сильний голод, незвичайна харчова поведінка і схильність до надмірного споживання їжі.

Чому про цей експеримент говорять і через 80 років

У 1950 році Ансель Кіс та його колеги опублікували результати роботи у фундаментальній двотомній праці. Вона налічувала майже 1400 сторінок і стала класичною роботою з фізіології голоду. Вчені отримали дуже детальний запис того, як здоровий людський організм поступово перебудовується в умовах тривалого дефіциту енергії, а потім намагається повернутися до нормального стану.

Цікаво, що історію експерименту не завершили разом із останнім днем дослідження. У 2003–2004 роках дослідникам вдалося опитати 18 учасників, які на той момент ще були живі. Вони згадували цей досвід як надзвичайно важкий, але всі сказали, що, знаючи наперед, через що їм доведеться пройти, погодилися б знову.

Голодування – не розвага

Лікарка-дієтологиня Світлана Меленко застерігає від спроб використовувати голодування як універсальний спосіб «очищення» організму або самостійного лікування проблем зі здоров’ям. За її словами, лікувальне голодування можна розглядати лише тоді, коли людина має міцну основу: налагоджений спосіб життя, відсутність дефіцитів і пройдене медичне обстеження.

«Голодування – це не розвага. Це метаболічне «хірургічне втручання». І якщо ви не готові до нього на 100%, ви просто нищите себе власноруч», – наголошує лікарка.

Тож, перш ніж експериментувати з тривалим обмеженням їжі, вона радить оцінити стан здоров’я та не сприймати популярні поради з інтернету як готову схему лікування.

Читати також:

• Антибіотики призначатимуть за новими правилами: що зміниться для пацієнтів
• Волосся після 50 років: 7 помилок, через які воно виглядає тоншим і слабшим