Ключові тези:
Раніше ми розповідали, що організм старіє не одночасно: вчені з’ясували, які органи починають змінюватися першими.
Пенсіонери завжди були серед активних відвідувачів бібліотеки. Але останніми роками їхня кількість, за спостереженнями бібліотекарів, навіть зросла. Причина, звісно, не лише в тому, що люди більше стали читати. Є й цілком життєве пояснення.
«Можна сказати, що люди пенсійного віку досить активно відвідують бібліотеку. За останні роки їхня кількість збільшилася, бо, жартома кажучи, з роками хтось із розряду передпенсійного віку, з тих, хто активно ходив до бібліотеки, переходить у пенсійний вік», – усміхається керівниця бібліотеки.
Тож читальна зала і абонемент не втрачають своїх постійних гостей. А разом із ними до бібліотеки приходять і нові читачі – люди, які ще кілька років тому могли бути зайняті роботою, родиною, щоденними клопотами, а тепер нарешті мають більше часу на себе.
Було б помилкою думати, що старші люди читають виключно серйозну літературу або книги про історію та політику. Смаки у них такі ж різні, як і характери. Одні обирають життєві історії та драми – книги, в яких можна впізнати себе, своїх близьких, переживання та радощі звичайних людей. Інші надають перевагу детективам і розслідуванням. Є прихильники фантастики, а є й ті, хто із задоволенням бере любовні романи.
«Хтось обирає життєві драми та історії, що торкають струни душі, а хтось у захваті від детективів та розслідувань. У попиті – фантастика та навіть любовні романи», – розповідає Людмила Іщук.
Серед авторів, яких особливо полюбили читачі старшого віку, – Світлана Талан, Ніна Фіалко, Люко Дашвар, Володимир Лис, Макс Кідрук. Із зарубіжних письменників у фаворі Агата Крісті, Коллін Гувер, Тесс Геррітсен.
Є одна традиція, яка залишається особливо міцною, – любов людей старшого віку до періодики. Газету або журнал можна читати неквапливо: за чашкою чаю, вдома у кріслі, у бібліотеці, гортаючи сторінку за сторінкою. Тут важливі не лише новини, а й сам ритуал – взяти свіже видання до рук, подивитися, що нового, знайти цікаву історію, пораду чи знайоме ім’я.
«Наші користувачі поважного віку дуже полюбляють читати газети та журнали. Як би важко не було ходити, дощ, сніг, ожеледиця чи тиск, байдуже, аби прийти до нас та отримати порцію нової преси», – каже бібліотекарка з досвідом.
Особливо цікавлять видання з життєвими історіями та корисними порадами. І це теж своєрідна відповідь на питання, чого шукають сьогодні люди старшого віку: важливу інформацію та емоції, практичні поради і людські історії.
За роки роботи бібліотекарі помітили ще одну важливу зміну. Раніше старші читачі значно частіше цікавилися новинами. Сьогодні запити стали іншими. Люди втомилися від постійного потоку тривожної інформації. Тому дедалі частіше шукають у книгах не нові приводи для переживань, а можливість хоча б ненадовго переключитися.
«Раніше пенсіонерів більше цікавили новини, тепер – більше запитів щодо чогось, що допоможе ментально відпочити, розвантажити голову від важких думок сьогодення, допоможе вести побут та господарство», – пояснює бібліотекарка.
Можливо, саме тому так добре читаються романи, детективи, любовні історії, книги про життя звичайних людей. Книга на певний час переносить людину в інший світ. І нехай лише на кілька годин, але дає можливість відкласти щоденні тривоги.
Але є ще одна причина, чому бібліотека залишається потрібною людям старшого віку. І, можливо, вона не менш важлива за самі книги. Сюди приходять спілкуватися.
«Просто прийти по книжки – це не про наших активних користувачів. До нас йдуть і поговорити, і розповісти новини власного життя, і насолодитися перебуванням у стінах бібліотеки», – говорить Людмила Іщук.
З віком особливо цінними стають місця, де тебе знають, можуть запитати, як справи. Де можна зустріти знайому людину, обговорити прочитану книгу, поділитися новиною. Тому бібліотека для багатьох пенсіонерів – це не просто полиці з книжками, а місце приємних зустрічей.
Особливо охоче старші читачі відвідують бібліотечні заходи. Презентації нових книг, творчі засідання літературно-мистецького об’єднання «Дзвінкова криниця», зустрічі з письменниками – усе це збирає свою аудиторію. Бо інколи хочеться не просто прочитати вірш, а почути його наживо. Не просто перегорнути сторінку, а поговорити про прочитане з іншими. Саме в цьому, напевно, і полягає особлива аура бібліотеки.
Здавалося б, у світі смартфонів, електронних книг та аудіоформатів паперовій книзі давно можна було пророкувати зникнення. Але бібліотечна практика показує: принаймні серед старшого покоління цього не сталося.
«Переважно наші користувачі-пенсіонери все ж віддають перевагу паперовій книзі. Інтернет, звичайно, добре, як вони кажуть, але «живі» справжні книги ніщо не замінить», – підсумовує керівниця бібліотеки.
І справа не лише у звичці. Паперову книгу можна потримати в руках, погортати, поставити на полицю, повернутися до неї через роки. Вона має свою історію – іноді навіть залишені між сторінками закладки, записки чи чиїсь давні помітки. І для людини, яка все життя читала саме так, жоден електронний екран не зможе повністю відтворити це відчуття.
Читати також:
Якщо часу на стояння біля плити немає, виручить проста намазка з рибних консервів та яєць.…
Оформити житлову субсидію можна онлайн, без особистого відвідування Пенсійного фонду та паперової заяви. На порталі…
Зелені або бурі помідори та кабачки можна перетворити на пікантну овочеву закуску на зиму. Овочі…
У середу, 30 вересня, в Україні переважатиме суха та відносно тепла погода, хоча в окремих…
Місяць завершиться спокійно — сильних коливань магнітного поля Землі 30 вересня не прогнозують. Індекс Kp…
Військовозобов’язаних і резервістів після досягнення граничного віку тепер автоматично виключають з військового обліку.