Ключові тези:
Заява про згоду на посмертне донорство – це офіційний документ, яким людина ще за життя дозволяє після своєї смерті вилучити анатомічні матеріали для трансплантації. В Українському центрі трансплант-координації наголошують, що йдеться лише про випадки незворотної смерті – коли медики констатують смерть мозку або біологічну смерть. Без такого медичного підтвердження жодне вилучення органів неможливе.
Вам буде цікаво: Трансплантація в Україні можлива безкоштовно: як зробити пересадку нового серця чи нирки без грошей
Подати заяву може будь-яка повнолітня дієздатна особа. Важливо, що у будь-який момент можна змінити думку: відкликати згоду або, навпаки, після відмови погодитися на донорство.
Щоб оформити згоду на посмертне донорство, потрібно звернутися до трансплант-координатора будь-якого центру трансплантації або до Українського центру трансплант-координації. У визначений час людина має особисто приїхати до медзакладу та власноруч написати заяву. Після цього дані про особу вносять до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації – уся інформація конфіденційна.
Військовослужбовці також мають право подати заяву про згоду на посмертне донорство. Втім, існує важлива законодавча норма: вилучення органів заборонене у військових, які загинули безпосередньо під час бойових дій або виконання завдань із захисту держави.
Існує перелік захворювань, за яких людина не може бути посмертним донором органів. Серед абсолютних протипоказів – ВІЛ/СНІД, сифіліс, вірусні гепатити, усі форми туберкульозу, деякі важкі інфекційні та паразитарні захворювання.
Українці мають право не лише погодитися на донорство, а й офіційно заборонити використання своїх органів після смерті. Для цього подається письмова заява про незгоду на посмертне донорство. Процедура майже така сама: потрібно звернутися до трансплант-координатора, прийти з документами та власноруч написати заяву. Якщо згодом людина передумає, вона може відкликати цю відмову.
Навколо трансплантації традиційно виникає багато міфів, зокрема про «торгівлю органами». Українське законодавство прямо забороняє будь-які угоди купівлі-продажу анатомічних матеріалів людини. За це передбачена кримінальна відповідальність. Донорство в Україні може бути виключно добровільним і безоплатним.
Станом на початок 2026 року у Національному листі очікування на пересадку органів перебували понад 4000 пацієнтів. Для багатьох із них це питання не якості життя, а виживання. Одна людина після смерті може врятувати одразу кілька життів.
Найбільше українців потребують пересадки нирки – майже 2500 осіб. На другому і третьому місці потреба у трансплантації серця та печінки. Крім того, у листі очікування є пацієнти, яким необхідна трансплантація легень.
За даними Українського центру трансплант-координації, у 2025 році в Україні провели 658 трансплантацій. Найчастіше українцям пересаджували нирки, а більшість операцій провели завдяки посмертному донорству. Друге місце за кількістю операцій посіла трансплантація печінки, майже половину таких пересадок зробили також від посмертних донорів. Також в Україні провели 103 трансплантації серця – усі від посмертних донорів. Загалом 71% пересадок у 2025 році були виконані завдяки посмертному донорству.
Про активний розвиток системи трансплантації свідчить порівняльна статистика. Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» був введений у дію з 1 січня 2019 року. У перший рік відбулося 78 трансплантацій (із них- лише 5 від посмертних донорів), а в 2021 році – вже 316 і кількість посмертних донорів суттєво перевищила живих. Проте досі потреба в органах в Україні залишається значно більшою, ніж можливості медицини.
«Життя і здоров’я людини – це дар Божий та велика цінність. Донорство і трансплантація органів можуть допомогти врятувати життя, вберегти здоров’я. Саме тому Церква не заперечує такі медичні процедури, коли вони спрямовані на благо, на порятунок людського життя, є виявом жертовної любові до ближніх», – пояснює пресслужба Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ).
Водночас священник Василь Буйницький наголошує, що церква благословляє такі дії за певних умов.
По-перше, згода має бути добровільною, без примусу, без коштів, без інших благ. Друга умова – тільки після констатації смерті. І третя умова – це повага до тіла померлого. Його потім слід поховати з усіма почестями. Тоді трансплантацію органів ми розглядаємо як пожертву, – говорить отець Василь.
Він додає, що після трансплантації людина не продовжує життя в чиємусь тілі, вона віддає добровільно свої органи, щоб жив хтось інший.
Коли донорство – це свідомий та добровільний вияв безкорисливої жертовності, милосердя, благодійності щодо іншої потребуючої людини, то це християнський вчинок, в основі якого лежить любов до ближнього. Водночас категорично неприйнятною і гріховною є торгівля кров’ю чи органами, як своїми, так і чужими. Недарма слово «донор» походить від латинського «дарувати, жертвувати», – наголошує священник.
Василь Буйницький – священник Православної церкви України, настоятель храму Святого Великомученика Дмитрія Солунського у селі Селище на Вінниччині. Проводить богослужіння і таїнства (хрещення, вінчання, сповідь, причастя), є духовним наставником для вірян своєї парафії.
Читайте також:
Українським абонентам варто підготуватися до змін у поповненні мобільного рахунку — частина звичних сервісів незабаром…
Не всі знають, що частина українських пенсіонерів може отримувати спеціальну надбавку від держави. Кому її…
Жовті сліди від поту та білі плями від дезодоранту можуть зіпсувати навіть улюблений одяг. Позбутися…
Українці, які проходять лікування у стаціонарі, мають право на широкий перелік безоплатних медичних послуг. Якщо…
Кіберзлочинці використовують нову схему обману, прикриваючись іменем судових органів. Отримувачам надсилають електронні листи про нібито…
У деяких випадках наявність боргу дійсно впливає на рішення про призначення допомоги, однак це не…