Засудили до 20 років у Росії: мати захисника «Азовсталі» не втрачає надії на повернення сина

Ключові тези:

• Захисник «Азовсталі» Всеволод перебуває в російському полоні з травня 2022 року.
• Мати військового переконана, що азовці не здалися, а виконали наказ про вихід із заводу.
• Поки триває боротьба за повернення сина, жінка готується допомогти йому пройти реабілітацію після полону.

«Вони вийшли за наказом, а не здалися»

Пані Яна з Києва з 18 травня 2022 року чекає на сина Всеволода. Він, студент Київської політехніки, пішов воювати, бо добре розумів: Батьківщину треба захищати, а навчання можна продовжити вже за мирних часів. Так його виховали. Привчили ставитись до життя з розумінням своєї відповідальності за нього.

– З 2015 року син був у полку «Азов», потім боронив «Азовсталь», – розповідає пані Яна. – У полон потрапив не тому, що він та його побратими здалися. Вони виконали наказ керівництва про вихід з «Азовсталі». Вони вийшли зі зброєю, не з піднятими руками, а вийшли як воїни.

«Розуміли, що обіцянки так і залишаться обіцянками»

Пані Яна згадує, що відразу після потрапляння азовців до полону, родинам обіцяли їх швидке звільнення. Але інтуїція підказувала, що так не станеться. Довга оборона «Азовсталі», те, що українські військові відтягнули на себе велику кількість ворога, могли стати обтяжуючими обставинами щодо повернення азовців додому. І дійсно, вже йде пʼятий рік, як пані Яна та інші матері, жінки, сестри, кохані очікують на своїх чоловіків.

Всеволод вийшов з «Азовсталі» на милицях, із пораненнями. Уламки були розсіяні по тілу. Зараз він знаходиться під судом. І отримання терміну увʼязнення за тероризм може значно ускладнити питання щодо його обміну і повернення додому.

Жінки звертались до різних інстанцій, але обміни азовців відбуваються дуже повільно: всього по одній-дві людини кожного разу. Якщо врахувати, що додому не повернулись більше 700 військових, цей процес може тягнутися роками. І немає гарантій, що всі дочекаються цього повернення.

«Психологічно важко, але треба себе тримати в руках»

Пані Яна не приховує, що невизначеність і очікування дуже важко переносити. Допомагає патронатна служба «Азову», фонди «Серце Азовсталі» та «Сила для Сильних». Спілкування з родинами інших військових, що знаходяться у полоні, дає надію, що разом вони спроможні продовжувати боротьбу за повернення рідних та близьких.

– Я розумію, що там син знаходиться у дуже важких умовах, – каже пані Яна. – Тому, коли повернеться, я повинна бути готова йому допомагати у реабілітації та поверненні до мирного життя. Я повинна бути готова до цього психологічно, фізично, морально. Це те, що я повинна зробити для сина як матір, як жінка, яка виховала воїна і очікує на його повернення з полону.

P.S.Коли матеріал готувався, стало відомо, що син пані  Яни засуджений у Росії до 20 років увʼязнення. Її боротьба за повернення сина триває.

Читайте також:

• Старші, ніж у паспорті: як війна «додає» українцям до 15 років життя
• Чи закінчиться війна в Україні у 2026 році: що бачать провидці та екстрасенси