Ключові тези:
- Деякі великодні речі, зокрема писанки та декоративний посуд, можуть коштувати десятки тисяч гривень.
- Особливу цінність мають старовинні або символічні предмети з прихованим змістом.
- Навіть якщо річ здається непотрібною, вона може мати історичну або колекційну вартість.
Але спершу хочу привітати всіх християн. У нас саме цей матеріал виходить між двома Великоднями. Христос воскрес!
Вам буде цікаво: Ви можете сидіти на скарбі: експерт пояснив, які старі речі реально коштують грошей
— А давай зіграємо в навбитки?
— Що це таке?
– Тю! А ти не знаєш? А повернися, синку, такий ти смішний! Це ж гра на Великдень! Це означає, що ми стукаємося крашанками!
– Давай! Тримай крашанку, я битиму.
— Ну, бий, як тобі тримати — носком чи гузкою?
Домовившись, з якого боку підставляти яйце, один тримає його, а інший з того боку б’є. Розбите по обидва боки яйце переходить до того, хто його розбив.
Як і будь-яка інша гра, вона була обманом! Хитрі парубки наповнювали яйця воском, цементом, алебастром і мармуром.
– Ой, стоп! А що це в тебе за писанка? Стара? Від пра-пра-прадіда? То її в музей треба.
900-річні писанки
Іноді звичайна, на перший погляд, писанка може виявитися справжньою рідкістю. Так, два роки тому на Волині знайшли глиняну писанку, десь XI–XII століття. Причому не в землі, а на горищі старого будинку. Всередині у неї було брязкальце, а поверхня вкрита спеціальною поливою (сумішшю з високим вмістом олова). Такі писанки називалися полив’яними. Схожа вона була на непоказну шишку. Її відправили до музею. Не знаю, заплатили тій бабусі, у якої її знайшли, чи ні.
А ось таку ж писанку знайшли в землі і вже не передавали до музею, а виставили на продаж на аукціон. Її купили за 12 365 гривень. Всього таких 900-річних писанок в Україні штук сто. Тож, копаючись у городі, якщо знайдете ось таку шишку, не поспішайте її викидати.
Імператорські великодні яйця
В Україні порцелянових заводів було достатньо. Але вони не мали права випускати великодні яйця. У XVIII–XIX століттях порцелянові великодні яйця випускали лише на Імператорському порцеляновому заводі. Їх дарували на знак уваги — палацовій челяді, офіцерам і всім, хто відзначився. Такі яйця підвішували під іконами: для цього в них робили спеціальний отвір для стрічки з бантом внизу і петлею вгорі.
Сьогодні подібні предмети зустрічаються і у нас — і продаються на аукціонах. Ось одне з них. Його висота близько – 12 сантиметрів. Форма класична, без складної пластики. Основний акцент — розпис: на блакитному тлі зображені троянди і білі суцвіття. У 2021 році його продали за 23 тисячі. Зараз воно коштувало б удвічі дорожче.
Тарілка з «секретом»
Іноді цінність криється в деталях. Наприклад, радянська настінна тарілка львівського художника Зеновія Флінти. Майже 44 сантиметри в діаметрі зі складною рельєфною композицією із геометричних площин, ліній і фігур. Все ніби зібрано з окремих керамічних фрагментів, як мозаїка, але зліплено в єдину поверхню. Цю тарілку було продано на аукціоні за 29 999 гривень! Чому вона стільки коштує? У її орнаменті проглядаються християнські мотиви — хрести, миска з крашанками, тобто символіка Великодня. Все це замасковано під декоративну мову, що дозволяло пройти цензуру. Для колекціонерів саме такі роботи — з подвійним змістом — представляють найбільший інтерес.
«Безбожник»: спогади про час
Хтось, прочитавши цю статтю, гарячково озирнеться навколо, шукаючи великодні яйця і тарілки, і раптом згадає: я ж щось читав про Великдень. У мене стопка журналів у сараї лежить років п’ятдесят. Мушу розчарувати. Атеїзм ніяк не цінується.
Підшивка журналу «Безбожник», який втовкмачував радянським громадянам, що святкування Нового року з ялинкою — це пережиток, і краще у цей день заготовляти дрова, коштує небагато. Номер 100-річної давності — лише 800 гривень. Купують їх скоріше як документ того часу, коли священиків вбивали. А дияконів, що прийшли на їхнє місце, — відправляли до ГУЛАГу. А церкви закривали і робили з них картопляні склади. Або підривали. Той час минув. На такій сумній ноті не хочеться прощатися з вами.
І хоч часи зараз темні, але ми віримо, що промінь проб’ється крізь хмари. Без віри жити важко.
Читайте також:
