Ключові тези:
- Любов Тімановська понад 45 років працює на «швидкій» і досі залишається в професії у 75 років.
- Робота лікаря невідкладної допомоги — це щоденний стрес, відповідальність і готовність до будь-яких ситуацій.
- Секрет активності — дисципліна, рух, любов до людей і бажання постійно розвиватися.
Іспити родини, які формували характер
Любов народилася в родині репресованих, яких було вислано до Казахстану. Згодом сім’ї вдалося повернутися до рідної Молдови. З дитинства вона зростала з розумінням: життя може бути непростим, але працювати треба чесно і ставитися до людей з повагою.
У родині було багато медиків — батько, сестра, брат. Тож і вона обрала цей шлях, вступивши до Кишинівського медичного університету.
Після навчання працювала лікарем-дерматовенерологом, очолювала сільську лікарню. Згодом переїхала до Білгорода-Дністровського. Там вакансії за спеціальністю не було — і вона пішла працювати на «швидку». Це сталося у 1979 році. Відтоді її життя нерозривно пов’язане з екстреною медициною.
У 1983 році Любов Тімановська перейшла на підстанцію в Чорноморську — і залишилася там на десятиліття.
— Спочатку я дивувалася: як це фельдшер несе чемоданчик, робить уколи, — згадує Любов Серафимівна. — Бо в дільничній лікарні звикла все робити сама. Але «швидка» — це командна робота. І від взаєморозуміння залежить життя пацієнта.
Робота на «швидкій» — це постійна готовність до будь-яких викликів: травми, пологи, інфаркти, інсульти, отруєння. Тут немає рутини — кожен день як іспит. Саме тому не всі витримують такий ритм.
Ситуації, які перевіряють на міцність
За роки роботи Любов Серафимівна навчилася не втрачати самовладання навіть у найскладніших ситуаціях.
Клінічна смерть пацієнта і термінова реанімація. Втеча від агресивних наркозалежних. Пологи просто в машині «швидкої». Усе це — не кіно, а її робочі будні.
— Я знаю, що працюю не одна, — каже вона. — Ми постійно навчаємось і довіряємо одне одному. Це дуже важливо.
Вона переконана: одужання починається з самої людини — з готовності змінювати своє життя і працювати над собою.
Дисципліна як спосіб життя
Як у 75 років залишатися активною і витривалою?
Рецепт Любові Серафимівни простий:
ранній підйом, легка зарядка, контрастний душ, пів літра води зранку і щоденна ходьба.
— На роботу йду пішки — це близько 15 хвилин. Потім готуюся до зміни, п’ю каву, готую воду з лимоном і починаю працювати, — розповідає вона.
Підтримувати форму допомагають і домашні улюбленці — той-тер’єр Граф і кішка Емма. З ними завжди є рух і радість.
Без газети — ніяк
Родина Любові Серафимівни давно читає газету «На пенсії».
— У вас дуже багато корисної інформації, і не лише для людей старшого віку. Газету читає весь під’їзд, поки вона доходить до нас, — усміхається вона.
Із цим важко не погодитися. Як і з тим, що людина, яка любить свою справу, вміє працювати і поважає інших, здатна не зважати на цифри у паспорті.
Бо справжній вік — це не роки, а стан душі.
Читайте також:
