Ключові тези:
- Цінність ялинкової іграшки визначає не краса, а рідкісність, матеріал і збереженість, особливо якщо це вата, пап’є-маше або фігурки на прищіпках.
- Масовість знецінює, а обмежені серії та «зняті з виробництва» персонажі можуть коштувати десятки тисяч гривень.
Вивчаємо вашу ялинку
Здрастуйте, любі мої. Цього року я ялинку не прикрашав. Вони зараз коштують стільки, що пенсіонерові залишається хіба що на ялинковому базарі постояти і запах хвої понюхати.
Жодної пенсії на покупку не вистачить. Але, можливо, у вас штучна ялинка? Так?
Раніше ми розповідали, які новорічні іграшки небезпечні.
Тоді кличте за стіл, наливайте шампанське, корвалол — або чим ви там запаслися.
Вивчатимемо вашу ялинку. Бачу руду вату, пошарпану по краях. А іграшка, бач, відома – «Дюймовочка на ластівці».
Це прикраса початку XX століття, зроблена з вати і пап’є-маше. За такі екземпляри сьогодні тривають справжні аукціонні баталії: багато які колекціонери мріють отримати її у свою колекцію. Вата різко підвищує цінність — зберегти цей матеріал у доброму стані майже сто років вкрай складно.
Буквально днями «Дюймовочку на ластівці» продали в Україні на аукціоні за 7 тисяч гривень.
Історія радянських ялинкових прикрас
Ідемо далі. Але спершу екскурс в історію. Був у сталінські часи діяч на ім’я Павло Постишев. Звичайний людожер. Мав стосунок до організації Голодомору, ратував за «масовидність» розстрілів. За спогадами Хрущова, саме Постишев запропонував відродити новорічну ялинку. Після Жовтневого перевороту її, як відомо, заборонили як буржуазний елемент.
Постишев навіть написав статтю у «Правду» про те, як діти з бідних сімей з тугою дивляться крізь вікна, вкриті інеєм, на буржуїв, що жують рябчиків, біля прикрашених ялинок. І, мовляв, треба принести червонопрапорну ялинку радянським дітям.
Що ж, новорічну ялинку повернули, але виникла проблема: іграшок майже не лишилося. Більшість ялинкових прикрас раніше просто знищили як буржуазний пережиток.
Перші радянські іграшки красою не вирізнялися. Здавалося, ніби робітник металостружкового цеху електролампового «Москабелю» на перекурі згріб у мозолисту долоню болти і дріт і, пихкаючи цигаркою, змайстрував щось… мм … новорічне. Ці вироби нагадували чортиків із крапельниць, яких пацієнти майстрували у лікарнях.
На електроламповому заводі зовсім не мудрували: у лампочки обрубували цоколь — і готово, залишалося тільки абияк розписати скло. Під час Другої світової іграшки робили навіть із медичних ампул. «Москабель» випускав прикраси з відходів канителі, дроту, целофану та желофану. Страшненькі були іграшки, чого вже там.
Які фігурки цінуються найбільше?
Так. А це що у вас на ялинці? Хлопчик, а може дівчинка, летить верхи на лободі. Фігурка трохи кособока, не відразу зрозумієш, де тут дитина, а де птах — але саме в цьому є її чарівність. Перед нами стара радянська ялинкова іграшка «Гуси-лебеді», виконана за мотивами улюбленої казки.
- Сьогодні такі казкові фігурки особливо цінують колекціонери. Насамперед — якщо іграшка на прищіпці, добре збереглася, без сколів та підфарбовування. На українських аукціонах «Гуси-лебеді» справді продаються від 15 тисяч гривень і вище.
- А ось парадокс: візьмемо клоунів з дудочками — гарні, яскраві, акуратно виконані фігурки, які, напевно, збереглися в багатьох сім’ях. Але оскільки їх випускали масово і відразу на кількох фабриках, коштують вони сьогодні копійки. Максимум – 100 гривень.
- Натомість химерного жовтого Чебурашку, якого швидко зняли з виробництва, можна продати вже за тисячу.
- Окрема історія – набори. Візьмемо, наприклад, набір ялинкових іграшок «Чиполліно». Деякі колекціонери готові віддати за серію із чотирнадцяти персонажів в оригінальній коробці до 200 тисяч гривень. Окремі фігурки із цього набору можуть коштувати до 12 тисяч. При цьому ціна залежить від країни. У нас цінуються Вишеньки та Суниці. Все просто: частина персонажів видавалася додатково і продавалася поштучно. Повні комплекти були не по кишені багатьом, тож одиночні іграшки купували частіше — їх збереглося більше.
- Найдорожча фігурка набору – Ведмідь, що танцює. Я, побий мене Бог, не пам’ятаю, що він робив у казці Родарі. Сеньйора Помідора пам’ятаю, дядечка Гарбуза пам’ятаю, а ведмедя — ні. Але факт залишається фактом. Два місяці тому ведмідя із «Чиполліно» було продано за 18 тисяч.
- Але найлегендарнішою ялинковою іграшкою по праву вважається Прикордонник з вірним собакою. Плоска, картонна, з фарбою «під срібло». Випускалася з 1938 року. Колекціонери називають її Карацупою — на ім’я прикордонника, який уже 1938 року ловив порушників кордону зі своїм псом Індусом (пізніше перейменованим на Інгуса з політичних міркувань). Згодом з’ясувалося, що ловив він в основному не шпигунів, а людей, які намагалися втекти з «великого СРСР». На українському аукціоні його продали за 2500 гривень.
Читайте також:
