Стара картина валяється за шафою? Перевірте: раптом це шедевр і великі гроші

Ключові тези:

• Стара картина може коштувати дорого навіть без відомого імені.
• Самостійне чищення знищує цінність.
• Соцреалізм і великі форматні роботи активно купують.

Моя історія з Анджелою Девіс

Раз у раз в Інтернеті можна прочитати: картиною відомого флорентійського художника накривали нічний горщик! Статуєю Мікеланджело підпирали двері! Ван Гог написав шинкарю картину на стіні, щоб розплатитися за бідний обід.

Вам буде цікаво: Перебираємо старі платівки: які з них принесуть прибуток – поради про непотрібні речі

І, звичайно ж, у наші часи ці картини та шматки стіни з малюнками голодного Ван Гога йдуть з молотка на аукціонах за мільйони доларів. І мимоволі оглядаєш свою хату, затримуючи погляд на китайських календарях та репродукціях. На жаль. Жодних писаних маслом, потрісканих від часу шедеврів.

Але, ніколи не говори ніколи. Я одного разу продавав картину. І експертом себе вважати  ніяк не можу. Але дещо дізнався і ділюся з вами. Вирішив я купити картину з вигідним перепродажем. Купив радянську картину за три тисячі гривень, бо бачив, що попит на соцреалізм збільшується. Ось, думав я, хай полежить, набере ціни.

Історія однієї картини: як я втратив на перепродажі

Минуло шість місяців. А картина так і лежала в мене мертвим тягарем. Вона була важка. У склі. Називалася “Геть апартеїд” – на ній були зображені Анджела Девіс і Патріс Лумумба. Анджела щось кричала грізно у мегафон. І від цього крику падала в океан статуя Свободи.

Якщо хтось не пам’ятає, Анджела була пов’язана зі терористичною організацією «Чорні пантери», була комуністкою, лесбіянкою і, звичайно, феміністкою.

Коли її посадили за підозру в купівлі зброї терористам, у СРСР почався кінець світу. Усі колгоспи та заводи писали гнівні листи: «Руки геть від Девіс!» Її запрошували до СРСР оселитися у селі, стати дояркою і втекти від цього Ку-Клукс-Клана.

Вона була молода, стильна та красива. На початку 1970-х років зачіска «Анджела Девіс» стала неймовірно популярною у СРСР. Перукарі вели жвавий бізнес, створюючи знамениті афро зі прямого волосся своїх клієнток. Усі знали, що вона носить облягаючі водолазки, суворі блузки, штани-кльош, шкіряні куртки зі широкими лацканами, високі шкіряні чоботи та міні-спідниці — більшість із цих матеріальних атрибутів «крутості» було нелегко знайти в радянських універмагах. Так що кроїли та шили жакети, як у Анджели, з чого попало.

Так от, комуністка-феміністка, яку любив увесь Радянський Союз, була намальована на моїй картині у стилі літографії, і я терпляче чекав, коли ціна на неї підскочить.

Намалював її Ігор Стаханов, відомий український художник та графік. У західних каталогах ця картина значилася як п’ятисотдоларова. Але ніхто за неї таку ціну не давав. Вона лежала, лежала. І у важку годину довелося продати Анджелу за 2700 гривень. Тобто, дешевше, ніж я купив.

А є й інший приклад. У старому клубі людина за шафою побачила картину. Олія. Тріщини. А у клубі ремонт робили. І весь хлам сказали викидати. Вона цю картину витягла, пилюку з неї змахнула, а далі слухайте інструкцію правильної поведінки.

Якщо знайшли стару картину

1. Не намагайтеся самостійно очистити картину (не відтирайте ганчіркою або вологою серветкою).
2. Беріть тільки за раму або підрамник (не хапайте руками за поверхню картини).
3. Акуратно подивіться підпис (нахиліть: світло саме покаже, чи є підпис, дата, назва, бирка або друк на звороті).
4. Зробіть її фото (підписи, самого полотна, пошкоджень).
5. Загорніть правильно, не у поліетилен (він дає конденсат), а у папір, картон або чисту тканину.
6. Не порівнюйте зі зображеннями в Інтернеті. Мало хто перемальовував уже відому картину. Вже скільки я бачив розбитих сердець людей, які трепетно принесли полотно на експертизу і тут же були приголомшені окриком: «Пан хороший, «Квітучий бузок» Костанді з 1902 року — у музеї. А це мазня учня художньої школи.»
7. Шукайте експертів через друзів. Музейні реставратори, викладачі худучилищ іноді дивляться на роботу «по дружбі», за пляшку гарного коньяку. Приватні експерти — 1 тисяча–3 тисячі гривень за «первинний огляд». Це не офіційна експертиза, але саме вони скажуть головне: «Схоже на серйозну роботу – далі варто рухатися».

Або «Це інтер’єрне, копія, «майстерня», дорожче за пару сотень доларів не буде».
Другий етап – дешева офіційна експертиза.

Якщо на безкоштовному огляді сказали «так, може бути цінна річ», тоді наступний рівень:

• офіційний висновок експерта — 3 тисячі – 10 тисяч гривень (в Україні так роблять 30–40 приватних експертів та кілька музейних фахівців).

Цього вже достатньо, щоб:

• розуміти реальну епоху;
• виключити грубу підробку;
• визначити техніку та стан;
• одержати документ, який можна показувати покупцеві.

І головне — цього паперу вже вистачає, щоби виставити роботу на аукціоні.

Що дійсно продається?

За останні роки на аукціонах було продано або продається:

• Олекса Новаківський «Гора Грегіт» – 3 мільйони 680 тисяч гривень, із експертизою «Артлабу».
• Кирило Шабанов «Листопадова шайба» – 2 мільйони 400 тисяч гривень.
• Бірштейн «Свято врожаю» – 2 мільйони 100 тисяч гривень.
• Жан-Луї Форен «Дорога до Еммауса» — 285 тисяч гривень.

І все це не в Парижі, не в Лондоні, а в Україні.

Чи означає це, що десь у коморі може висіти річ вартістю квартири? Так, таке можливе.

Цінні не лише шедеври

Але народ любить не лише шедеври.

Копія картини народного художника СРСР В. Єфанова (соцреалізм, 151×110 см) пішла приблизно за 40 тисяч гривень. І за неї на аукціоні билися майже сорок людей.

Тобто, за роботами, які коштують мільйони, стежать один-два товстосуми, а за копією соцреалізму — десятки. Чому? Тому що ця велика картина:

• інтер’єр для ресторану, офісу, салону;
• вагомий об’єкт «на всю стіну» за цілком підйомні гроші.

Ринок голосує гривнею. Тож обережно витягуйте картину з-за  шафи — і вперед. На аукціон.

Читайте також:

• Діафільми з минулого: скільки на них можна заробити
• Руки витирайте чимось іншим, а старі рушники зберігайте