Ключові тези:
- Старість значною мірою формується нашими переконаннями про себе
- Надмірна опіка може шкодити більше, ніж фізичні хвороби
- Відчуття власної спроможності прямо впливає на здоров’я і тривалість життя
Раніше ми розповідали про сім’ю і кохання у старшому віці: чи можливо це.
Експеримент, що змінив уявлення про вік
Експериментом у будинку пристарілих Арден-хаус у Коннектикут науковиця довела: дбайливий догляд за людьми поважного віку може звести в могилу швидше, ніж якесь захворювання. Від надто уважного ставлення і допомоги у всіх побутових процесах людина почувається щораз більш безпомічною. У результаті може навіть боліти те, що не боліло. Усвідомлення власної неспроможності здатне дуже вкоротити життя.
У 1979 році Елен Лангер вирішила розвінчати міфи про старість. Її теорія полягала у твердженні: люди молоді настільки, наскільки вважаємо себе молодими.
Учасниками експерименту стали вісім чоловіків, середній вік яких становив 75 років. Спеціально для них облаштували приміщення в монастирі. Була одна умова: не брати зі собою речей, яким менше двадцяти років. За бажанням, учасники експерименту могли привезти книги чи фотокартки, але лише ті, що з’явилися понад два десятиліття тому.
Перше враження чоловіків, які прибули на місце свого тижневого проживання, було неабияке здивування. Здавалося, їх перенесли у часі в минуле. За умовами експерименту це був 1959 рік. У кімнатах вони побачили чорно-білий телевізор, вінілові платівки тих часів, старі книги на полицях і навіть календарі двадцятирічної давності. Для учасників експерименту приготували одяг та речі повсякденного вжитку того часу.
Усе навколо свідчило, що вони живуть у 1959 році. Відповідно їм не по 75, а по 55 років. Скептики вважали, що такий антураж не дозволить викреслити з життя досвід двадцяти років. Але, на диво для багатьох, і як доказ правильності припущення Елен Лангер чоловіки швидко почали спілкуватися і поводитися так, ніби вони знову 55-річні. Вони слухали по радіо та дивилися по телебаченню передачі двадцятирічної давнини. Обговорювали теми та події минулого, ніби вони актуальні зараз. Займалися тим, що любили робити у тому віці. При цьому не дивилися у дзеркало і не мали жодних контактів із зовнішнім світом. Персонал, який працював поруч із учасниками експерименту, мав чітку вказівку не висловлювати жодних пропозицій допомогти. І диво – чоловіки змогли впоратися з усім самостійно.
Експеримент тривав тиждень. Його результати вразили найбільших скептиків. У більшості чоловіків покращилася гнучкість тіла, м’язова сила та пам’ять. Зір покращився у середньому на 10%. А тест на ай-к’ю (перевірка розумових здібностей) у п’яти учасників показав вищі результати, ніж перед дослідженням. Цікаво, що чоловіки помолодшали ззовні. Їхні фото до та після тижневої мандрівки «у минуле» показали випадковим людям. Знімки «після» були оцінені як молодші щонайменше на три роки.
І молодість, і старість «живуть» у голові
– Експеримент Елен Лангер дозволяє зробити висновок, що уявлення людини про саму себе безпосередньо визначає якість її життя. Звичні думки й переконання щодо власного віку істотно впливають на поведінку, мотивацію та рівень активності. Якщо людина переконана, що «вік її переміг», то вона втрачає спонтанність, ініціативу. Зникає здатність до емоційного переживання нового досвіду – вже немає бажання закохуватися, подорожувати або здійснювати мрії, – пояснює психологічні аспекти експерименту психологиня Аліна Вовк.
Вона додає, що мислення «мені вже пізно» призводить до зниження турботи про фізичне здоров’я, ослаблення соціальних контактів і поступової втрати життєвої енергії.
Отож не варто думати про себе як про «стареньку бабусю, яка без допомоги і з дому не вийде», бо це прямий шлях до такої старості. Іноді саме оточення нав’язує моделі поведінки залежно від нашого віку. Але якщо мати достатньо сміливості, щоб проігнорувати такі традиції, є шанс прожити довге, здорове, активне, насичене життя.
Засновник методу позитивної психотерапії Носсрат Пезешкіан наголошував, що одужання людини значною мірою залежить від її здатності бачити власну цінність і потенційну користь для світу в майбутньому. Втрата цього відчуття здатна сповільнити відновлення та одужання, а іноді взагалі унеможливити їх.
– Старість – це процес, що є данністю нашого життя, неможливо з цим сперечатися. Але нею можна «не хворіти». Зберігайте активність і внутрішню силу, необхідні для повноцінного життя, у будь-якому віці, – підсумовує Аліна Вовк.
Експерти
Елен Лангер – 78-річна професорка психології, яка вже понад 40 років вивчає процеси старіння, ухвалення рішень, вплив стресу та усвідомленого сприймання в повсякденному житті. У 1981 році вона стала першою жінкою на факультеті психології у Гарварді. Лангер написала 13 книжок, серед яких бестселлер «Проти часової стрілки» (2009).
Аліна Вовк – доктор філософії зі психології, практикуюча психологиня, професійний коуч, членкиня Всесвітньої асоціації позитивної і транскультуральної психотерапії. Проводить безперервну клієнтську практику понад шість років. Спеціалізується на питаннях подружніх стосунків, залежностей, співзалежностей та досягнення цілей. Проводить консультації онлайн або наживо у Хмельницькому.
Читайте також:
