Ключові тези:
Шановні читачі, ми продовжуємо серію публікацій про речі, які на перший погляд здаються непотрібними, а насправді можуть виявитися справжніми скарбами. Веде її експерт з колекціонування Дмитро Жогов. Сьогодні ми розповімо про цінні видання книжок, які можуть принести своїм власникам великий прибуток.
Напевно, у всіх за часів СРСР були «потрібні знайомі». У когось – м’ясники, у когось – директори магазинів, а у деяких, страшно подумати, – продавець у Торгсині.
У моїй родині «потрібними знайомими» була родина директорки книгарні. Вони жили в Миколаєві, наші родини дружили. У них були дача і власний катер!
І ось ми збираємося вперше до них у гості. Батько з нетерпінням чекає на риболовлю, юшку, багаття.
Я не проти природи: мені 12 років, я любив малювати і зазвичай брав із собою альбом, щоб малювати корів і собак.
Приїжджаємо ми до «корисних знайомих» у Миколаїв у п’ятницю, у трикімнатну квартиру, а звідти плавно маємо переміститися до катера і річки, юшки і шашликів. Два дні там – і додому.
І ось я заходжу в їхню квартиру і завмираю.
Зелений у квадратиках – Фенімор Купер, чорно-синій – Герберт Уеллс, рудий – Майн Рід, сірий – Джек Лондон.
Зібрання творів. Різьблена книжкова шафа. Три полиці забиті фантастикою і пригодами – так званою «рамкою». Окремо височіє, під стелю, «дитяча» шафа – там казки. Серед них є Толкін («Гобіт»), Кір Буличов, «Тартарен» і «Гаргантюа», малюнки Бідструпа.
А ще там було повне зібрання творів Волкова – вся серія «Чарівника Смарагдового міста». Я думав, що на Урфіні Джюсі все і закінчилося! Де там!
– Я нікуди не їду, – ледь чутно промовив я, пригнічений цією книжковою величчю. – Можна залишитися тут замість риболовлі?
І настала тиша. Ідіотське прохання, скажете ви, але тоді всі вважали його цілком природним. Батько досадно крякнув – не треба було мене в цю квартиру заводити. Більшість із цих книжок і в бібліотеках не було.
Мабуть, директорка книгарні з розумінням поставилася до мого прохання. Дитина, пригнічена дефіцитом. Сказала:
– А нехай з дідусем посидить. Їжі їм залишимо.
Батько, звичайно, розлютився. А я відмовився від вечері і вже сидів біля гігантської книжкової шафи, гарячково ковтаючи «Сім підземних королів».
Батько підійшов до мене, помовчав, потім сказав, дістаючи з шафи антикварного «Тарзана» 1927 року:
– Його спершу прочитай. А це ще встигнеш.
Чесно, я не пам’ятаю, коли вони поїхали. Не пам’ятаю, що говорили. Пам’ятаю, як у дверному отворі іноді з’являлася довга бородата постать діда, який здивовано дивився на мене і, шурхотячи, йшов. Я не спав і не їв – я читав.
Коли в понеділок вранці приїхали батьки, вони застали мене сплячим на купі книжок.
Після цієї «риболовлі» у мене кілька днів сльозилися очі і почав падати зір.
Батько ж став із рейсів до В’єтнаму привозити книжки: Дюма, Лондона, Мопассана. СРСР справно постачав книжковий дефіцит нашим зарубіжним соціалістичним друзям.
Зібрання творів, за які ви віднесли невідомо скільки макулатури, отримали талончик, а потім з цим талончиком ще й вистояли чергу, – ви і зараз розглядаєте як дорогоцінність.
На жаль, більшість зібрань творів, здобутих тоді потом і кров’ю, зараз коштують менше, ніж їх доставка «Новою поштою» до покупця.
Посудіть самі: потягніть ви на пошту 25 томів Горького (видання 1968 року) – важкі, як цеглини – і відправте їх. А покупець з якоїсь причини не прийме. Відправлять назад. А ціна за всі томи – 300 гривень. Ось і порахуйте.
Один знайомий склав усі збірки творів у пакет з-під сміття – щільний, чорний. «Винесу, – каже, – на вулицю, на лавки у двір. Нехай люди розбирають».
Виніс і Хемінгуея, і Золя, і Толстого, і Шолохова, і ще бозна-кого. І став у вікно дивитися. Цілий день книжки самотньо лежали на лавочці – підходили, гортали і йшли собі далі. Лише ввечері їх забрала двірниця.
Дружина потім ще й лаялася: мовляв, мішок під сміття коштує більше, ніж ці класики.
І все ж – чи є серед книжок щось унікальне і дороге? Звісно.
Раптом, несподівано, ви знаходите непривабливу на вигляд книжечку. У сараї.
• Прижиттєве видання Тараса Шевченка «Кобзар» видавництва Платона Куліша, СПб, 1860 рік. За нього можна відразу отримати 200 тисяч гривень, а якщо поторгуєтеся – то і всі 400.
• Осип Мандельштам «Камінь. Вірші». СПб.: «Акме», 1913. За книжку просять 125 тисяч гривень. Втім, яка там книжка – брошура. Чому так дорого? Видання «Каменю» було справою «сімейною»: гроші на випуск дав батько. Тираж – всього 600 примірників. Як не дивно, але в Україні є люди, у яких збереглися ці книжки!
• «За що нас б’ють» (1915) – маніфест і вірші представників російського та українського авангарду, пов’язаного з неофутуризмом. Зараз продається по 100 тисяч гривень. Це дуже рідкісне видання – воєнні роки, маленький тираж, авангардна типографіка. Виступає нове покоління поетів і художників (Хлєбников, Кручених, Лівшиць, Бурлюк, іноді Малевич або Єлизавета Кузьміна-Караваєва у візуальній частині). Такі книжки часто оформляли вручну, з ілюстраціями і незвичайною версткою, видавалися на поганому папері, що робить вцілілі примірники особливо цінними.
Але перейдемо до радянських книжок.
• Перший випуск «Старого Хоттабича» Лазаря Лагіна 1940 року цінується у колекціонерів – за нього можна просити і 30 тисяч гривень.
• Або ось – 13-томне «Перше повне зібрання творів Тараса Шевченка» 1934 року, академічне видання, видане в Харкові–Києві Державним видавництвом УРСР, підготовлене Інститутом Тараса Шевченка АН УРСР. Можна просити і 40 тисяч гривень.
• Ну або книжка Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1929 рік – була продана за 10 тисяч гривень.
***
Світ бібліофілів надзвичайно великий. І я впевнений: у читачів «На пенсії» можуть припадати пилом книжки, дізнавшись про ціну яких, ви б радісно ахнули.
А якщо вам сподобається ця рубрика – ми продовжимо ритися в книжковій шафі, виловлюючи на світ божий такі томи, від яких серце будь-якого колекціонера зробить кульбіт.
Пишіть, які речі ви бережете. Які шкода викинути. І які – думаєте: може, це комусь потрібно? Не викидайте, доки я не гляну. Наша адреса: 65058, м. Одеса, вулиця Добровольців, 2, офіс 314, або на електронну пошту редакції – gazeta.np@gmail.com
«Ніколи! Чуєте? Ніколи не викидайте речі, не вислухавши моїх порад!» – рекомендує Дмитро Жогов, експерт з колекціонування.
Читайте також:
Попри право на безкоштовний проїзд у місті, є транспорт, де пенсіонери змушені купувати квитки. Де…
Деякі періоди заробітку можна виключити з розрахунку, якщо вони знижують загальний розмір виплат. Як це…
Не секрет, що український уряд разом із європейськими партнерами розробляє програми добровільного повернення біженців. Проте…
Багато хто відкладає цю справу на осінь, проте це помилка. Рослини формують квіткові бруньки на…
У полуничний сезон порадуйте себе розкішними варениками рожевого кольору. Це не лише красиво, а ще…
Реформа з переходу на електронний формат обліку трудової діяльності зіткнулася із серйозними труднощами. Оскільки завершити…