Ключові тези:
- Навіть на старих книгах можна заробити. Не всі томи з бабусиної шафи — макулатура: деякі видання (наприклад, прижиттєві публікації Шевченка чи ранній «Старий Хоттабич») можуть коштувати десятки та навіть сотні тисяч гривень.
- Цінні видання часто виглядають скромно. Найдорожчі книги — не завжди барвисті томи класиків, а скромні брошури початку XX століття, тираж яких був лише кілька сотень екземплярів.
- Не поспішайте викидати “непотрібні речі”. Рідкісні книги, забуті в сараї або на горищі, можуть виявитися скарбом. Перш ніж винести їх на лавочку, проконсультуйтеся з експертом.
Шановні читачі, ми продовжуємо серію публікацій про речі, які на перший погляд здаються непотрібними, а насправді можуть виявитися справжніми скарбами. Веде її експерт з колекціонування Дмитро Жогов. Сьогодні ми розповімо про цінні видання книжок, які можуть принести своїм власникам великий прибуток.
Як я зіпсував зір
Напевно, у всіх за часів СРСР були «потрібні знайомі». У когось – м’ясники, у когось – директори магазинів, а у деяких, страшно подумати, – продавець у Торгсині.
У моїй родині «потрібними знайомими» була родина директорки книгарні. Вони жили в Миколаєві, наші родини дружили. У них були дача і власний катер!
І ось ми збираємося вперше до них у гості. Батько з нетерпінням чекає на риболовлю, юшку, багаття.
Я не проти природи: мені 12 років, я любив малювати і зазвичай брав із собою альбом, щоб малювати корів і собак.
Приїжджаємо ми до «корисних знайомих» у Миколаїв у п’ятницю, у трикімнатну квартиру, а звідти плавно маємо переміститися до катера і річки, юшки і шашликів. Два дні там – і додому.
І ось я заходжу в їхню квартиру і завмираю.
Зелений у квадратиках – Фенімор Купер, чорно-синій – Герберт Уеллс, рудий – Майн Рід, сірий – Джек Лондон.
Зібрання творів. Різьблена книжкова шафа. Три полиці забиті фантастикою і пригодами – так званою «рамкою». Окремо височіє, під стелю, «дитяча» шафа – там казки. Серед них є Толкін («Гобіт»), Кір Буличов, «Тартарен» і «Гаргантюа», малюнки Бідструпа.
А ще там було повне зібрання творів Волкова – вся серія «Чарівника Смарагдового міста». Я думав, що на Урфіні Джюсі все і закінчилося! Де там!
– Я нікуди не їду, – ледь чутно промовив я, пригнічений цією книжковою величчю. – Можна залишитися тут замість риболовлі?
І настала тиша. Ідіотське прохання, скажете ви, але тоді всі вважали його цілком природним. Батько досадно крякнув – не треба було мене в цю квартиру заводити. Більшість із цих книжок і в бібліотеках не було.
Мабуть, директорка книгарні з розумінням поставилася до мого прохання. Дитина, пригнічена дефіцитом. Сказала:
– А нехай з дідусем посидить. Їжі їм залишимо.
Батько, звичайно, розлютився. А я відмовився від вечері і вже сидів біля гігантської книжкової шафи, гарячково ковтаючи «Сім підземних королів».
Батько підійшов до мене, помовчав, потім сказав, дістаючи з шафи антикварного «Тарзана» 1927 року:
– Його спершу прочитай. А це ще встигнеш.
Чесно, я не пам’ятаю, коли вони поїхали. Не пам’ятаю, що говорили. Пам’ятаю, як у дверному отворі іноді з’являлася довга бородата постать діда, який здивовано дивився на мене і, шурхотячи, йшов. Я не спав і не їв – я читав.
Коли в понеділок вранці приїхали батьки, вони застали мене сплячим на купі книжок.
Після цієї «риболовлі» у мене кілька днів сльозилися очі і почав падати зір.
Батько ж став із рейсів до В’єтнаму привозити книжки: Дюма, Лондона, Мопассана. СРСР справно постачав книжковий дефіцит нашим зарубіжним соціалістичним друзям.
Скарби із книжкової шафи
Зібрання творів, за які ви віднесли невідомо скільки макулатури, отримали талончик, а потім з цим талончиком ще й вистояли чергу, – ви і зараз розглядаєте як дорогоцінність.
На жаль, більшість зібрань творів, здобутих тоді потом і кров’ю, зараз коштують менше, ніж їх доставка «Новою поштою» до покупця.
Посудіть самі: потягніть ви на пошту 25 томів Горького (видання 1968 року) – важкі, як цеглини – і відправте їх. А покупець з якоїсь причини не прийме. Відправлять назад. А ціна за всі томи – 300 гривень. Ось і порахуйте.
Один знайомий склав усі збірки творів у пакет з-під сміття – щільний, чорний. «Винесу, – каже, – на вулицю, на лавки у двір. Нехай люди розбирають».
Виніс і Хемінгуея, і Золя, і Толстого, і Шолохова, і ще бозна-кого. І став у вікно дивитися. Цілий день книжки самотньо лежали на лавочці – підходили, гортали і йшли собі далі. Лише ввечері їх забрала двірниця.
Дружина потім ще й лаялася: мовляв, мішок під сміття коштує більше, ніж ці класики.
І все ж – чи є серед книжок щось унікальне і дороге? Звісно.
Раптом, несподівано, ви знаходите непривабливу на вигляд книжечку. У сараї.
• Прижиттєве видання Тараса Шевченка «Кобзар» видавництва Платона Куліша, СПб, 1860 рік. За нього можна відразу отримати 200 тисяч гривень, а якщо поторгуєтеся – то і всі 400.
• Осип Мандельштам «Камінь. Вірші». СПб.: «Акме», 1913. За книжку просять 125 тисяч гривень. Втім, яка там книжка – брошура. Чому так дорого? Видання «Каменю» було справою «сімейною»: гроші на випуск дав батько. Тираж – всього 600 примірників. Як не дивно, але в Україні є люди, у яких збереглися ці книжки!
• «За що нас б’ють» (1915) – маніфест і вірші представників російського та українського авангарду, пов’язаного з неофутуризмом. Зараз продається по 100 тисяч гривень. Це дуже рідкісне видання – воєнні роки, маленький тираж, авангардна типографіка. Виступає нове покоління поетів і художників (Хлєбников, Кручених, Лівшиць, Бурлюк, іноді Малевич або Єлизавета Кузьміна-Караваєва у візуальній частині). Такі книжки часто оформляли вручну, з ілюстраціями і незвичайною версткою, видавалися на поганому папері, що робить вцілілі примірники особливо цінними.
Але перейдемо до радянських книжок.
• Перший випуск «Старого Хоттабича» Лазаря Лагіна 1940 року цінується у колекціонерів – за нього можна просити і 30 тисяч гривень.
• Або ось – 13-томне «Перше повне зібрання творів Тараса Шевченка» 1934 року, академічне видання, видане в Харкові–Києві Державним видавництвом УРСР, підготовлене Інститутом Тараса Шевченка АН УРСР. Можна просити і 40 тисяч гривень.
• Ну або книжка Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1929 рік – була продана за 10 тисяч гривень.
***
Світ бібліофілів надзвичайно великий. І я впевнений: у читачів «На пенсії» можуть припадати пилом книжки, дізнавшись про ціну яких, ви б радісно ахнули.
А якщо вам сподобається ця рубрика – ми продовжимо ритися в книжковій шафі, виловлюючи на світ божий такі томи, від яких серце будь-якого колекціонера зробить кульбіт.
Пишіть, які речі ви бережете. Які шкода викинути. І які – думаєте: може, це комусь потрібно? Не викидайте, доки я не гляну. Наша адреса: 65058, м. Одеса, вулиця Добровольців, 2, офіс 314, або на електронну пошту редакції – gazeta.np@gmail.com
«Ніколи! Чуєте? Ніколи не викидайте речі, не вислухавши моїх порад!» – рекомендує Дмитро Жогов, експерт з колекціонування.
Читайте також:
