Ключові тези:
- Легенда про “золотий вклад” гетьмана Полуботка в англійському банку залишається однією з найтаємничіших історій української державності, навколо якої досі точаться суперечки: міф чи прихована правда?
- Павло Полуботок — постать інтелектуала і патріота, який відкрито кинув виклик цареві Петру I. Його передбачуваний заповіт на користь майбутньої незалежної України робить історію особливо символічною.
- Численні спроби знайти золото Полуботка — від нащадків до дипломатичних місій — не мали успіху, але інтерес до “українського скарбу в Лондоні” не згасає досі.
Кажуть, у Лондоні досі лежить золото, яке гетьман Полуботок нібито залишив для майбутньої незалежної України. Чи міг він справді передати скарби до англійського банку і хто досі шукає ці мільйони?
Українська реліквія у Лондоні
Нещодавно у Лондоні, у Білій вежі Королівської збройової палати відкрили експозицію з легендарною шаблею гетьмана Івана Мазепи. Це перший випадок, коли українську культурну спадщину презентували в одному із головних музеїв світу. Загальновідомо, що Росія століттями намагалася зганьбити ім’я гетьмана, але зараз він отримає заслужене визнання, як герой, який боровся за суверенітет і свободу України. Що ж, сумніву немає: англійці молодці і в цьому, та й взагалі у питанні підтримки нашої країни в боротьбі з ординцями.
А що там із золотом Полуботка ?
Але тут спадає на думку тема, щодо якої я обов’язково поставив би англійцям питання: шановні англійці, а що там щодо величезної кількості золота, нібито залишеного у 1723 році на зберігання під відсоток в одному із ваших банків українським гетьманом Павлом Полуботком? Як би воно нас зараз врятувало. Звичайно, ключове слово тут – НІБИТО, хтось вважає цю історію легендою, хтось впевнений, що все так і було. Що ж, як кажуть в Одесі, у кожному жарті є частка жарту. Так, не виключено, і в кожній легенді може бути частка правди. Згадаймо цю історію.
Раніше ми розповідали про Магдебурзьке право – що це таке і як воно працювало в Україні.
Ким був гетьман Полуботок ?
Коли в 1722 помер гетьман Скоропадський, нового не обирали: цар проти був. Тимчасово виконував обов’язки гетьмана Павло Полуботок – чернігівський полковник, який користувався заслуженою повагою. Це справді був інтелектуал, який володів іноземними мовами, випускник Києво-Могилянської академії. Царські засланці, які шпигували за ним в Україні, доносили, що Полуботок, котрий відстоював козацькі привілеї, – недруг. Щоправда, для Петра Першого це не було новиною. Ще 1708 року він у Глухові проголосив Скоропадського гетьманом. Так ось, до цього йому рекомендували кандидатуру Полуботка. Ось що відповів Петро: «Полуботок занадто хитрий, з нього може вийти другий Мазепа». За деякими даними, Полуботок якось вибрався до царя і мав із ним розмову. Ось, для розуміння суті, цитата з його звернення до царя: «Урядники московські, що панують над нами і не знають прав та звичаїв наших, і майже неписьменні, відають тільки те, що їм вільно робити усе, не займаючи лише душі наші» Цар психанув і в листопаді 1723 року наказав заарештувати всіх козацьких депутатів, які приїхали на чолі з Полуботком. Допити, тортури. У грудні 1724 року Полуботок помер у Петропавлівській фортеці.
Про скарби та заповіти
Так ось, легенда свідчить, що перед поїздкою до царя Полуботок, чудово розуміючи, з ким має справу, побував у Лондоні і таємно віддав на зберігання 200 тисяч золотих монет банку Англії під 7,5%. Сума грошей, банк та відсотки варіюються в різних варіантах: деякі джерела вказують на дві бочки із золотом, 500 тисяч або мільйон червонців, 2,5% або 4%, Банк Ллойда або Банк Британської Ост-Індської компанії. У заповіті Полуботок нібито відписав 80% золота на майбутнє незалежної України, а решту – своїм правонаступникам. Хтось вважає, що це було близько 11 тонн золота (у деяких джерелах зазначається від 10 до 14 тонн). Чесно кажучи, щось незрозуміле. Так, за Петра карбували золоті червінці, монета була високої проби (986), тобто це практично чисте золото.
Для розуміння: у більшості з нас на руці обручки 583 проби, тобто в них чи не вдвічі менше дорогоцінного металу. Важив той червонець 3,47 грама. Червонці Петра I карбувалися переважно як монети престижного характеру і були не масовими грошима в обороті. Ну і звідки тоді така їх незліченна кількість? І навіть якщо їх Полуботок залишив в Англії мільйон, це всього 3,47 тонни золота. Що ж, можливо, там були більш важкі іноземні монети. І ще на одне запитання я не знайшов відповіді: а чиє золото віддав на зберігання гетьман Полуботок? Я далекий від думки звинуватити шановану людину в тому, що вона так вчинила зі скарбницею війська Запорізького. Може, це було колективне рішення? Чи це був пенсійний фонд особисто Полуботка? Хтозна.
Перші чутки про величезні багатства гетьмана з’явилися в 1860-х роках, проте широку популярність історія набула в 1907 році, коли була опублікована в російському журналі «Новий час». 1908 року МЗС Росії доручило рознюхати тему своєму консульству в Лондоні. Відбувся з’їзд нащадків Полуботка у 1909 році. Там зібралося близько 100 осіб, які нібито мали підстави вважати себе нащадками гетьмана, але прямих спадкоємців по чоловічій лінії виявити не вдалося. З’їзд ухвалив рішення створити з присутніх на з’їзді людей комісію для пошуків спадщини та найняти їм на допомогу адвоката. Але вперше до Лондона він з’їздив вхолосту, а другу поїздку зірвала Перша світова війна, що почалася.
Як намагалися знайти спадщину Полуботка ?
За деякими даними, у 1922 році до Повноважного представництва України в Австрії (Відень) звернулася якась людина з Бразилії. Вона назвалася Остапом Полуботком — прямим нащадком одного із синів гетьмана. Він показав послу Юрію Коцюбинському (це син того Коцюбинського, якого ми з вами в школі проходили) фотокопію документа про вклад Полуботка, оригінал якого нібито зберігається в надійному місці, і запропонував угоду: він передає право на отримання грошей уряду України, а за передачу оригіналу документа отримає 1% величезної суми, що накопичилася.
Тодішні верхи цю тему обговорили на засіданні Президії Всеукраїнського Центрвиконкому і вирішили розпочати переговори з Банком Англії. Але зазнали фіаско. Англійці нібито відмовили через те, що Україна все ще не є незалежною державою. Існують твердження, що можливі претензії СРСР на спадщину Полуботка були предметом переговорів з Великою Британією і в післявоєнні роки (Друга світова) і, нібито, були досягнуті угоди, що СРСР відмовляється від цих претензій в обмін на анулювання різних боргів перед Великою Британією.
Така ось, нібито, історія.
Читайте також:
