Статті

Що робити з пошкодженими грошовими купюрами: як їх обміняти у банку

Ключові тези:

Пошкоджені гривневі купюри підлягають обміну, якщо збереглося понад 55% їхньої площі — і банки зобов’язані це робити безкоштовно.
Деякі касири намагаються відмовитися від обміну, посилаючись на хибні правила — важливо знати свої права і не соромитись їх відстоювати.
Інформація – сила: озброївшись знанням законодавства і грамотно його застосувавши, можна домогтися потрібного навіть у самих, начебто, бюрократичних ситуаціях.

Може стати у пригоді

Цікавий подарунок мені вручили нещодавно на одеському ринку «Привоз». Дружина, правда, стверджує, що мені його не вручили, а всучили, але це вже як дивитися. Ми з нею дійшли компромісного рішення: так, порвану паперову двадцятку мені дійсно всунули, але ось те, що це мені підказало тему для публікації – хіба це не подарунок?

Випадок на базарі

Такий подарунок зробила мені масивна тітонька зі статурою, яку легше перестрибнути, ніж обійти. Я придбав у неї кіло молодої картоплі, і вона (дай їй, Боже, здоров’я, а її чоловікові – гарну коханку!) із сотні дала мені решту – три двадцятки і ще дві залізні десятки. Тільки вже вдома, аналізуючи ситуацію, я оцінив всю силу її гнівного погляду, який вона на мене кинула. Цей погляд буквально кричав: я буду мститися, і помста буде жорстокою.

Ну воно й зрозуміло: дама тільки-но вирішила ще більше вдосконалити свою фігуру і присіла, щоб вкотре поїсти бутерброда. Вона якраз пристрасно оглядала багатошаровий бутерброд розміром з черевик сорок восьмого розміру – і тут я, просто тобі оптовий покупець. Вона насипала картоплі і сказала «на 50 рублів буде» (є ще на одеських базарах – чого гріха таїти – любителі згадати цю чужу для нас валюту). Рублі мене розлютили, як розлючують будь-якого херсонця, який пережив дев’ять місяців «рублевої» окупації. Я зажадав зменшити вагу, «дюймовочка» вигребла кілька картоплин, подивилася на мене, як солдат на вошу, і сунула мені решту лівою рукою, одночасно правою вводячи собі в ротову порожнину здоровенний бутер. Я опустив гроші в кишеню і ретирувався.

Про хитрощі обміну купюр

Далі – про подаровану мені тему. Вітчизняна гривня – слава Богу, не долар. Це я про вимоги до стану банкнот. До баксів в обмінниках придивляються мало не в мікроскоп. Десь муха сіла перекурити, брудними ногами наслідила – і все: приймемо, але дешевше, банкнота зіпсована. Та що там той мікроскоп: знайомий мужик недавно здавав соточку нового типу, стан відмінний – хрускіт, нуль. То дівчина у віконці в ультрафіолетовому підсвічуванні виявила на ній плямочку, без ультрафіолету взагалі непомітну. І запропонувала прийняти соточку з дефектом на 10% дешевше. Мужик на наступному кварталі зайшов у інший обмінник – і без проблем. Ось і у мене не відразу склалося обміняти шматок двадцятки, що дістався мені, на цілу.

Зараз поділюся досвідом, тільки прошу не згадувати модне зараз іноземне слово «лайфхак», яке замінило слово «порада». У перекладі з англійської це «хитрість, що допомагає ефективно вирішувати побутові проблеми, економити час або спрощувати будь-які дії». А тут і хитрувати не треба: за нашим законом, обміну підлягає збережена не менше 55% площі банкнота, тобто якщо від порваної гривневої купюри залишилося більше половини її площі. Обмін обов’язковий і без комісії. І це якраз мій випадок. Обговорено і більш складні ситуації: порізані на три і більше частин, обгорілі, залиті, склеєні тощо банкноти обмінюються через експертизу НБУ.

Де обмінювати? Будь-який комерційний банк України, не кажучи вже про державні, зобов’язаний прийняти і обміняти банкноти, що відповідають вищевикладеним критеріям, безкоштовно. Я звернувся до одного з комерційних банків і касирка з люб’язною посмішкою мене обдурила. Вона заявила, що подібні обміни комерційні банки не здійснюють, потрібно йти в один із держбанків («Приват», «Ощад» тощо) або в регіональне представництво НБУ. На блакитному оці брехала. Назву цієї фінустанови я оприлюднити не можу, бо не маю ані аудіо-, ані відеодоказів відбутої розмови. Після такого голослівного твердження негайно буде позов до суду про дискредитацію банку, а, як відомо, «з багатим судитися – краще в морі втопитися».

Розпрощався я з цією брехливою касиркою традиційним побажанням їй – здоров’я, а її чоловікові – гарної коханки, і зайшов до наступного банку. Не скажу, що наш візит (мій і моєї порваної банкноти) викликав захват у касирки, яка нудьгувала без роботи. Відбувся допит, який я дослівно процитую: «Звідки вона у вас? – З «Привозу». – Знайшли на підлозі? – Ні, вкрав. Я пенсіонер, грошей не вистачає, метеоризм лікувати треба, ось у вихідні на «Привозі» щипачем підробляти доводиться». У дами в сонних очах засяяв сумнів у моїх розумових здібностях і вона влаштувала військову нараду (як би мене відшити) з колегою із сусіднього віконця.

Бачачи, що ситуація затягується до непристойності, я зажадав назад огризок двадцятки, зробив те фото, яке зараз перед вами, шановні читачі, і зізнався, що готую публікацію для цього шанованого ЗМІ. А для більшої переконливості продемонстрував своє посвідчення заслуженого журналіста України. Касирку ніби підмінили. Вона посміхнулася (щоправда, як Шварценеггер у ролі Термінатора, якщо пам’ятаєте, але все ж посміхнулася) і зробила те, що була зобов’язана зробити миттєво: обміняла мою браковану купюру на новеньку.

***

ВИСНОВОК: володієш інформацією – володієш ситуацією. Озброюйтеся знаннями, співгромадяни, і вам буде простіше домагатися того, що вам дозволено законом. А від метеоризму нехай лікуються ті, кому ліньки виконувати закон.

Джерело: Одеське життя

Читайте також: