Я вирішив з’ясувати це на власному досвіді — відвідав один із таких центрів і поспілкувався з тими, хто там працює і отримує допомогу.
Основні тези:
- Центри життєстійкості в Україні створюються як частина державної ініціативи для підтримки психологічного та соціального благополуччя населення.
- Проект реалізується у рамках програми першої леді Олени Зеленської та охоплює сотні регіональних центрів, пропонуючи безкоштовні послуги для всіх категорій громадян.
- У центрах працюють фахівці з різних галузей: психологи, лікарі, соціальні працівники, а також волонтерські спільноти, що забезпечує комплексний підхід до допомоги.
- Основне завдання центрів — допомогти внутрішньо переміщеним особам та постраждалим від війни адаптуватися та зберегти психологічне здоров’я.
- Незважаючи на позитивні відгуки, спостерігається скептицизм щодо масштабів та глибини реальної допомоги, а також критика за пафос та політичне забарвлення ініціативи.
Що таке Центр життєстійкості?
Як повідомляють в Міністерстві соцполітики, Центри життєстійкості працюють в межах програми першої леді Олени Зеленської «Ти як?». Експериментальний проєкт було ініційовано Міністерством соцполітики в 2023 році. За даними відомства в Україні працює вже 228 таких центрів у різних регіонах. Тут можна безкоштовно отримати:
- психологічні консультації (індивідуальні та групові);
- соціальні консультації — щодо оформлення пільг та інших соціальних виплат.
Окрім цього, на базі кожного Центру організовано волонтерські спільноти для вирішення різних потреб, які виникають у громаді.
У відомстві запевняють, що Центри відкриті для всіх: військових і цивільних, дітей і літніх людей, родин, які втратили дім тощо. Людина може прийти без направлення, без попереднього запису – просто тоді, коли відчує, що потребує підтримки.
Історія однієї громади
В Києві працює одразу кілька Центрів життєстійкості. Один із них відкрився наприкінці 2024 року зусиллями Лисичанської територіальної громади за підтримки всеукраїнської громадської організації «Клас». Річ в тому, що влітку 2022 року внаслідок активних бойових дій на Донбасі чимала група переселенців з Луганщини опинилася в Києві і оселилася в гуртожитках Європейського університету. За три роки там утворилася дружня спільнота зі своїм особливим мікрокліматом. Поступово вони почали гуртувати навколо себе переселенців і з інших регіонів та облаштовувати побут у нових реаліях.
У людей з’явилося тимчасове житло за доволі символічну плату як для столиці. До того ж приміщення гуртожитків були відремонтовані, з’явилася нова сантехніка, матраци, постільна білизна тощо. Всі ці роки переселенці тут отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування і побутової хімії та інше. Всередині громади постійно проводяться якісь культурні заходи, майстер-класи, концерти тощо. Нещодавно відкрився спортивний зал.
Тобто тут Центр життєстійкості виник не на порожньому місці, бо вже до цього була проведена величезна робота.
У людей з’явилося тимчасове житло за доволі символічну плату як для столиці. До того ж приміщення гуртожитків були відремонтовані, з’явилася нова сантехніка, матраци, постільна білизна тощо. Всі ці роки переселенці тут отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування та побутової хімії та інше. Всередині громади постійно проводяться якісь культурні заходи, майстер-класи, концерти тощо. Нещодавно відкрився спортивний зал.
Тобто тут Центр життєстійкості виник не на порожньому місці, бо вже до цього була проведена величезна робота.
Як усе виглядає зсередини?
Саме до цього центру я і вирушив з візитом, щоб з’ясувати, як все працює насправді. Так вже склалося, але більшість послуг, що пропонуються у новому Центрі, більшою мірою орієнтовані саме на внутрішньо переміщених осіб, навіть тих, хто не живе у гуртожитках поруч. Втім, психологічну допомогу тут можуть отримати всі охочі, незалежно від наявного статусу, місця проживання або реєстрації.
У чистому, затишному просторі одразу бачу кілька кабінетів: «Швачка», «Перукар», «Сімейний лікар», «Лікар-офтальмолог», «Кардіолог», «Гуманітарний хаб». Всі вони працюють за певним графіком.
Без попереднього запису та інших проблем одразу потрапляю до керівниці закладу. Нею виявилася Тетяна Живага, яка раніше працювала вчителькою у Лисичанську.
– Є у нас гуртожитки для ВПО, плюс надаємо безліч послуг не лише для них, а і для внутрішньо переміщених осіб, які мешкають в квартирах у Києві та області і, в принципі, по всій країні. Буквально сьогодні для мешканців наших гуртожитків завантажили машину з дитячим харчуванням та підгузками, – розповідає жінка.
Вона додала, що при них також працюють Лисичанський ЦНАП і соціальна служба.
– В грудні минулого року відкрили Центр життєстійкості. Він створений на базі Лисичанської громади, але саме Центр життєстійкості розрахований на будь-кого, не тільки на ВПО. Є випадки, коли кияни до нас заходять, ми не відмовляємо і кожному надаємо послуги, – зауважує Тетяна Живага.
Під час розмови зізнаюся, що раніше скептично ставився до ініціативи міністерства щодо створення таких Центрів.
– Розумієте, війна не закінчується, люди не заспокоюються. Страхи нікуди не ділися, панічні атаки нікуди не ділися, – наголошує керівниця Центру на важливості саме психологічної допомоги, особливо для тих, хто залишився без своїх домівок.
Чи дійсно це працює?
Далі до діалогу долучається інший відвідувач, який виявився чоловіком Тетяни. Андрій В’ячеславович допомагає дружині на волонтерських засадах, а сам є директором одного з Лисичанських ліцеїв, що наразі змушений працювати в дистанційному режимі.
Він запевняє, що це не працює, якщо зусилля докладають лише волонтери або лише влада. А от коли все відбувається паралельно, коли усі небайдужі докладають зусиль гуртом, тоді дійсно можна отримати якийсь корисний результат.
– Тут все зібрано в комплексі. Комусь треба просто побалакати, а комусь потрібна реальна допомога. Людина про нас прочитала, зайшла. В ході розмови розуміємо, що їй потрібен психолог. Комусь треба одежу підшити – ось є швачка, заходиш і безкоштовно робиш. Ось можна підстригтися, якщо, наприклад, грошей немає на перукарню, – розповів чоловік.
Заходи для всієї родини
Читаю оголошення про розклад заходів на місяць:
- щодня – консультації від фахівців Центру;
- двічі на тиждень – навчання з основ психічного здоров’я;
- щотижня – юридичні консультації від фахівця з благодійного фонду «Право на захист», заняття з безпеки та розвитку, батьківський клуб і клуб за інтересами.
А якщо у тебе є довідка переселенця, то можливості стають ще ширшими. І для дітей, і для дорослих тут безкоштовно проводять заняття з гри на гітарі і фортепіано, з вокалу та хорового співу. Окремо для дітей проводяться заняття з хореографії, а також розвитку пам’яті, уваги та логічного мислення. Приділяється увага і творчості: ліплення, малювання, настільні ігри, перегляд мультфільмів. Водночас дорослі можуть за розкладом відвідувати заняття з йоги, а пенсіонери ще і оздоровчу гімнастику.
Зустрічаю випадкову відвідувачку, яка також виявилася переселенкою з Лисичанська, але живе вона в іншому районі Києва.
– Спеціально приводжу сюди дитину на заняття з вокалу і гри на гітарі. Дуже задоволені, – каже жінка на ім’я Олеся, яка чекала на дитину після занять.
Як проходять заняття?
Я, своєю чергою, вирішив відвідати заняття з психічного здоров’я. В один із днів за розкладом завітав до Центру просто з вулиці без будь-якого попереднього запису і пред’явлення документів. У приміщені зібралось близько двадцяти відвідувачів, серед яких були переважно жінки пенсійного віку, які проживають у місцевих гуртожитках. Разом ми послухали цікаву і корисну лекцію від кваліфікованих психологів про те, що таке ментальне здоров’я, як його покращити, як долати стрес, як надати першу психологічну допомогу тощо. Під час заходу психолог ставила питання присутнім, надавала практичні завдання, які робили всі гуртом. Це дійсно дещо покращило настрій і допомогло розслабитися.
– Завжди рада, коли є збори, коли запрошують. Відчуваю, що комусь потрібна. Неначе повертаюся до життя, – поділилася зі мною враженнями Людмила.
Жінка, якій майже 80 років, розповіла, що переселилася сюди разом з донькою з Нової Каховки, що на Херсонщині. Свого часу в її будинок було влучання і вона дивом вижила під завалами. Після тривалого лікування жінка залишилася в Києві, бо повертатися вже нема куди.
Так з’ясувалося, що в цих гуртожитках об’єдналися переселенці не лише з Лисичанська, а і з Донецької області, і з півдня України. І хоча у ці непрості часи в країні важко майже кожному, є люди, які через війну втратили буквально все: рідних, домівки, роботу та інше. В таких умовах доволі легко з’їхати з глузду. Тому, вочевидь, безкоштовна психологічна допомога дійсно має бути більш доступною.
***
На прикладі одного Центру складно оцінити об’єктивно, наскільки ефективною є програма життєстійкості, скільки людей нею охоплено насправді і скільки з них відчули реальну користь. В умовах обмеженого державного бюджету справжня соціальна політика поступово заміщується на психологічну допомогу, що нагадує крилатий вислів: «Грошей немає, але ви тримайтеся». Тобто людей привчають бути стійкими за відсутності суттєвої матеріальної підтримки. До того ж дещо дратує той пафос, з яким все це рекламується: кому спало на думку назвати це пишномовним словом «життєстійкість» і чому обов’язково треба додавати, що ця ініціатива реалізується саме в рамках програми першої леді? Тут можна наводити багато прикладів.
Втім, коли поруч відкрився такий Центр, я вирішив розібратися, як це працює насправді, і деякі речі мене приємно вразили. Комусь це, напевно, дійсно потрібно і допомагає, особливо якщо це робиться не для імітації бурхливої діяльності, а через небайдужість.
Як громаді відкрити Центр життєстійкості?
Щоб долучитися до проєкту громаді і відкрити у себе такий Центр, її представники мають знайти і облаштувати необхідне приміщення і подати заявку до Міністерства соціальної політики. Держава, своєю чергою, надає фінансову та методичну підтримку, проводить навчання фахівців і оплачує роботу тих, хто надає відповідні послуги.
До речі, незабаром планується відкриття ще десятків подібних Центрів у різних куточках країни. Перелік і адреси вже відкритих закладів можна знайти на сайті Мінсоцполітики.
Часті питання:
-
Що таке Центри життєстійкості? Це соціальні та психологічні центри, створені в Україні для підтримки громадян, особливо внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни, з метою надання безкоштовної допомоги та проведення заходів.
-
Хто працює у цих центрах? У центрах працюють психологи, лікарі, соціальні працівники, волонтери та представники громадських організацій.
-
Які послуги можна отримати? Психологічні консультації, соціальні виплати, юридична допомога, освітні та творчі заняття, майстер-класи, заходи для всієї родини та багато іншого.
-
Для кого призначено послуги? Для всіх бажаючих, незалежно від статусу, місця проживання або реєстрації, включаючи переселенців, киян та інших мешканців регіону.
-
Чим ці центри відрізняються від інших соціальних служб? Вони об’єднують послуги психологічної підтримки, соціальної допомоги та культурних заходів в одному просторі, роблячи допомогу більш доступною та комплексною.
Фото з ФБ-сторінки Лисичанського центру життєстійкості
Читайте також:
