Чому мобільні щогли ставлять на дахах?
Упевнений, що всі наші читачі, які мешкають в містах, не раз звертали увагу на високі металоконструкції на дахах багатоповерхівок. Це щогли, на яких оператори мобільного зв’язку змонтували свої приймально-передавальні антени.
Логіка тут проста: що більша висота підвісу антен, то більший радіус охоплення її сигналом. І, відповідно, тим менше в місті так званих білих плям з ненадійним зв’язком. Одна справа – отримати у місцевої влади десь ділянку землі для встановлення зовсім не дешевої 50-метрової щогли. Причому ділянку чималу: на відстані потрібно ще якорі в землі бетонувати, щоб за троси щоглу тримали. І зовсім інша річ – на 40-метровій дев’ятиповерхівці невеличку і, відповідно, недорогу щоглу в десять метрів встановити – ось і зв’язок налагоджено.
Пільгову пенсію просто так не дають
Ось і ходимо ми вулицями, інколи мигцем ковзаючи поглядом по цих обліплених антенами залізяках на дахах, думаючи про якісь свої нагальні проблеми. А чи не є ці передавальні, тобто випромінювальні антени над головами не менш нагальною проблемою? Адже це не година і не дві: люди живуть під ними і вчаться, і працюють. До речі, на даху восьмиповерхової будівлі міськдрукарні в Херсоні, якраз над моїм кабінетом (редакція газети, де я працював, була на верхньому поверсі), якось почали встановлювати щоглу мобільного зв’язку.
У юного представника мобільного оператора я запитав про шкідливість такого сусідства. У його відповіді я відчув, що він бачить у мені, кажучи нинішнім жаргоном, ботАна. Наступного дня я продемонстрував йому свій диплом Одеського інституту зв’язку, і для доказу того, що він був ще сперматозоїдом, коли я після інституту 20 років обслуговував надвисокочастотні (НВЧ) передавачі, показав йому свою трудову книжку. А там записи «з урахуванням шкідливих умов праці з обслуговування генераторів НВЧ». І пенсію я чомусь оформив на п’ять років раніше, за Списком №2. Хлопчина відразу «здувся», ми нормально поговорили, але його запевнення в тому, що передавальна антена весь час над головою – «це фігня» мене не вразили.
Зараз, живучи в Одесі, я згадав про цю тему, звернувши увагу на такі щогли з антенами на дахах одразу двох коледжів – автомобільно-дорожнього і вимірювань (хвилин за п’ятнадцять ходьби один від одного).
Хто відповідає за норми електромагнітних випромінювань?
Газета «На пенсії» надіслала інформаційний запит до Києва, до Держпродспоживслужби (для розуміння: раніше це називалося СЕС – санепідслужба). Відповідь надійшла, але складається вона, як і очікувалося, із загальних фраз, що пояснюють, як має бути:
-
будівництво таких об’єктів має здійснюватися за умови їхньої відповідності санітарним нормам і правилам;
-
гігієнічні вимоги до передавальних об’єктів, які випромінюють, мають відповідати державним правилам захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань;
-
розміщення таких об’єктів має відбуватися з урахуванням потужності передавачів, спрямованості випромінювання, щоб рівень електромагнітних полів не перевищував граничнодопустимих розмірів.
І на завершення (що вельми важливо!) – відповідальність за дотримання вищевикладених вимог покладено на: міністерства, відомства, установи, організації, підприємства, кооперативи та інші юридичні особи, які проєктують та експлуатують об’єкти, що випромінюють електромагнітну енергію. Де багато няньок, самі знаєте, там дитя каліка.
Як це працює?
Я не хочу з розумним виглядом нагнітати обстановку і псувати нерви людям, у яких і без того вони, ці нерви, – зовсім не сталеві троси. Просто, маючи практичний досвід у цій шкідливій галузі, хочу людей попередити, виходячи з того, що «попереджений, отже озброєний». І там, де є так званий людський фактор (читай – безвідповідальність, недолугість і бездумність), там можна чекати на порушення існуючих норм. Ну що для нас норми і правила? У нас же і по мобілці базікати не можна, тримаючи її в руці і керуючи автомобілем.
Ну і що? Так, у нас завжди вимагали під час налаштування діаграми спрямованості (це потік випромінювання) передавальних антен основну потужність орієнтувати в боки, на споживачів послуги, а не вниз, під антену. Тож, за ідеєю, якщо під антеною, встановленою на даху, живуть (працюють, навчаються) люди, то вона їх не опромінює.
Але це лише за ідеєю. А в реаліях бувало й так. На телеретрансляторах, які мені довелося обслуговувати, апаратні зали з черговим персоналом розташовувалися внизу, безпосередньо під антенно-щогловими спорудами. Один із видів контролю картинки в ефірі передбачав простеньку побутову приймальну антену, під’єднану до звичайного телевізора в апаратному залі. Картинка в перешкодах, шумах, поганенька? Та це ж супер, значить потужна випромінювальна антена на щоглі не спрямована вниз, не опромінює персонал. Але бувало, що зображення і звук на цьому телевізорі починали йти в хорошій якості. Тривога. З тієї чи іншої причини змінилася діаграма спрямованості, і вниз, на голови змінних електромеханіків та інженерів, ллється шкідливий променевий потік. У найближчу перерву ефірного мовлення на верхотуру підіймався щогловик-антенник і щось там чаклував, зводячи нанівець опромінення під передавальною антеною.
Довіряй, але перевіряй
А тепер – невеликий екскурс в історію. За давньогрецьким переказом, сиракузький тиран Діонісій запропонував своєму фавориту Дамоклу, який вважав Діонісія найщасливішим зі смертних, зайняти його престол на один день. І наказав під час бенкету посадити його на своє місце, попередньо прикріпивши до стелі над цим місцем гострий меч, що висів на одному кінському волосі. Так і народився вислів «Дамоклів меч» (у переносному значенні – постійна загроза, що нависла над ким-небудь, за видимого благополуччя).
Далі – запитання: а чи не висить Дамоклів меч НВЧ-опромінення над тими громадянами, що перебувають у будівлях, на дахах яких встановлено антени мобільного зв’язку? Повторюся: я нічого не стверджую і не розганяю істерію. Я всього лише, будучи інсайдером (експертом) у цій темі, підказую людям запитання, які вони мають право ставити компетентним органам. Пошукав цю тему в Інтернеті – там, зрозуміло, найрізноплановіші думки. Так, бетонний дах будівлі якоюсь мірою гасить випромінювання, якщо воно йде вниз. Дійсно, якщо про аномальне опромінення мешканців будинку з антеною на даху можна говорити тільки в разі технічної несправності, то мешканці прилеглих будівель перебувають у нормованому держстандартом потоці випромінювання.
Стандарт у нас у цьому плані дуже жорсткий, це 2,5 мікровата на квадратний сантиметр (мкВт/см2). Для розуміння: у Польщі та Білорусі – 10 мкВт/см2, а в деяких інших країнах Європи – 100 мкВт/см2.
І ось вам ненав’язлива порада, мешканці будинків під і поруч з антенами: було б непогано зрідка приладами контролювати рівень напруженості поля. І ще було б непогано, щоб заміри робила незалежна організація, а не лабораторія оператора мобільного зв’язку (з усієї поваги). Як то кажуть, довіряй, але перевіряй. І перевіряти треба: на Заході вже давно існують спеціальні фарби і сітки, що екранують у приміщеннях частоти мобільного діапазону. Для чогось же їх придумали.
***
На завершення ще раз скажу, що метою цієї публікації не є викриття операторів мобільного зв’язку типу: караул, геноцид. Просто життя підкинуло таку тему, потрібно про неї знати і нею займатися. І в описаній мною ситуації можна тримати руку на пульсі, тобто визначитися, чи є проблема, і якщо таки є, то ворушити море палицею, як кажуть в Одесі.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Читайте також:
