Хто такий добросовісний набувач?
Йдеться про закон про посилення захисту прав добросовісного набувача* (до ухвалення – законопроєкт №12089). Добросовісний набувач – це людина, яка не знала і не могла знати, що вона придбала майно у особи, яка не мала права це майно продавати. Припустімо, хтось незаконно чимось заволодів, а потім вам перепродав – в такому разі вас можна вважати добросовісним набувачем. І тут йдеться не лише про землю, а і, наприклад, про нерухомість.
Новий закон має на меті захистити саме таких осіб, які придбали майно чесно, але не знали, що попередній «власник» або не мав права його продавати, або взагалі не мав права на це майно. Адже існують випадки, коли людина щось придбала наче легально, а потім їй доводиться це повертати, але не отримувати за це назад свої гроші.
Хто насправді від цього виграє?
Стаття 388 Цивільного кодексу визначає випадки, коли справжній власник має право витребувати своє майно назад у добросовісного набувача, наприклад, коли воно було загублене чи викрадене у власника або вибуло з володіння власника іншим шляхом не з його волі. Новий закон доповнює цю статтю і вказує, що держава або територіальна громада тепер не може витребувати майно від добросовісного набувача, якщо з моменту придбання ним такого майна минуло 10 років. Тобто якщо хтось у громади «віджав» землю, перепродав її, як власну, і після цього минуло десять років, то вона закріплюється за новим власником назавжди, а громада вже не матиме права її повернути.
Якщо ж минуло менше десяти років і з’ясувалося, що добросовісний набувач має повернути майно справжньому власнику, то держава або територіальна громада зобов’язується компенсувати добросовісному набувачу ринкову вартість майна. А потім вже після відшкодування компенсацій намагатися витребувати збитки від того «посередника», який відчужував майно незаконно. Це означає, що у низці випадків за дії шахраїв буде розплачуватися держава або громада, якщо вони не зможуть потім стягнути збитки з тих, хто насправді винен у ситуації, що склалася.
Імітація стурбованості?
Втім, нові терміни давності не поширюються на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:
- до об’єктів критичної інфраструктури;
- до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- до об’єктів та земель оборони;
- до об’єктів або територій природно-заповідного фонду;
- до гідротехнічних споруд;
- до пам’яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
В цих випадках держава і надалі матиме право боротися за повернення у власність відповідних ділянок і об’єктів. Але приписка про «момент вибуття» наштовхує на роздуми, що багато які об’єкти десять років тому не вважалися критичними, стратегічними або заповідними і тим більше не відносилися до об’єктів оборони. Можна припустити, що закон таким чином остаточно «роздаровує» смачні шматочки української землі, яка тим чи іншим шляхом була багато років тому придбана незаконно.
Думки розділилися
Автор законопроєкту – народний депутат Ігор Фріс – просить не плутати Цивільний і Кримінальний кодекси України.
«Якщо є схеми, якщо є злочин, для цього є кримінальний кодекс, який не має строків притягнення до кримінальної відповідальності і який забезпечує інтереси держави та інтереси суспільства», – зауважує член комітету Верховної Ради з питань правової політики. Він акцентує увагу на тому, що участь в розробці закону брали більшість бізнес-асоціацій України, Міністерства юстиції та аграрної політики, екологи тощо.
Підтримали ухвалення закону, зокрема, і у Федерації роботодавців України.
«Раніше інвестори, бізнес та громадяни стикалися з ризиком втрати майна через претензії держави, що стосувалися подій багаторічної давності. Закон №12089 нарешті усуває цю правову невизначеність, зменшує ризики для інвестицій та забезпечує стабільність у веденні бізнесу», – написали у федерації 7 квітня, в день підписання закону президентом.
Петицію проігнорували
Водночас на офіційному інтернет-представництві президента України було зареєстровано петицію з проханням накласти вето на цей законопроєкт. Але її було проігноровано, попри те, що вона набрала необхідні 25 тисяч голосів.
За словами автора петиції Мішеля Терещенка, всупереч назві, законопроєкт спрямований на захист «недобросовісних» набувачів, тих, хто незаконно, через підставних осіб, отримав у приватну власність ліси, водойми та прибережні смуги, пам’ятки археології, землі оборони тощо.
«Нині такі землі повертаються в судовому порядку державі та громадам. Утім, проєкт №12089 обмежить терміни для такого повернення. Крім того, необхідно буде з бюджету оплатити незаконним власникам ринкову вартість таких ділянок», – наголошує Терещенко.
Він каже, що, за даними Фонду держмайна, лише в 2024 році вартість ділянок, за якими були подані позови, становить понад 407 мільярдів гривень.
На проблемі підставних осіб наголошують і в Центрі протидії корупції (ЦПК). Там зауважують, що «добросовісні набувачі» часто є частиною корупційної схеми. Численні розслідування свідчать, що схеми з відчуженням землі початково будують так, аби земля пройшла кілька ланок власників, перш ніж опинитися в руках кінцевого бенефіціара, який від самого початку «в темі і в долі». Останній формально і є «добросовісним набувачем».
«Часто незаконно відчужувалася земля, яка не могла бути відчужена законно (наприклад, пляж на березі моря або ділянка лісу). «Добросовісний набувач», який купує такий актив, чудово розуміє, що така земля не може бути куплена законно», – йдеться у матеріалі ЦПК.
***
Отже, під благородною метою простежуються неблагородні речі. З одного боку, є певна справедливість стосовно тих, хто дійсно постраждав від шахраїв, а з другого боку – чи то необачно, чи то навмисно в інтересах таємних лобістів пробачаються борги і роздається за безцінь державне майно.
Сергій Коробкін
*Закон «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12 березня 2025 року (до ухвалення – законопроєкт №12089)
Читайте також:
