Наше життя пронизує парадокс, який не могли пояснити навіть найвеличніші уми. З одного боку, все без винятку прагне до життя, росту і щастя – чи то людина, чи то тварина, чи то рослина, чи то найнікчемніший мікроб. З другого боку, у світі так багато страждань і незрозумілого руйнування. Будь-яку радість рано чи пізно затьмарить горе, і кожне життя неодмінно скінчиться смертю. Трагедію цього протиріччя найбільше відчуває людина. Навіть тоді, коли її доля складається вдало, вона не може повністю звільнитися від неспокійного почуття, що її щастя може будь-якої миті випаруватися і що смерті їй не уникнути.
Старозавітне Божественне одкровення вказувало на гріх, як на причину цієї трагедії. Бог створив людину для безсмертя, і якби людина не згрішила, то не було б ані страждань, ані хвороб, ані смерті. Встановлено причину, поставлено діагноз. Але від цього людині не легше.
Воскресіння Христа з мертвих – порятунок від трагедії
Воскресіння Христа з мертвих – це порятунок від трагедії. І не тільки виправлення порушеного, а й щось набагато більше, що важко повністю уявити і висловити.
Воскресіння Христа – це початок оновлення всього всесвіту! Настане день, коли всі за всемогутнім словом Творця воскреснуть. Це буде величне й приголомшливе видовище: наші отці, матері, діди, родичі, знайомі, люди всякого народу й племені, рас, про які ми ніколи й не чули, починаючи від першої людини, – навіть ті, чиї тіла були без сліду знищені, – усі повстануть з оновленими й натхненними тілами і становитимуть великий сонм, який неможливо буде осягнути поглядом. Усі повстануть з нетлінними тілами, пристосованими для безсмертя, як Творець планував при створенні людини. Тоді й уся природа перетвориться і теж стане нетлінною. То буде нове небо і нова земля, де житиме правда. Там не буде ані горя, ані страждань, але радість нескінченна.
Віра не сліпа, а обґрунтована внутрішнім свідченням
Довести невіруючим, що все саме так станеться, – неможливо. Це сприймається вірою. Але віра наша не сліпа, а обґрунтована внутрішнім свідченням. Віруюча людина чітко відчуває в собі життєдайну силу Воскреслого Спасителя. Спілкування з Ним – найреальніше і безпосереднє. Господь ближче до нас, ніж одяг, який носимо, або повітря, яким дихаємо. І хоча довести іншому не можна, а для самого немає жодного сумніву. Це перевага віри.
Але що перешкоджає іноді такому радісному почуттю, що затьмарює ясність віри, стискає серце скорботою? – Наша суєта, егоїзм, різні гріхи, великі й малі. Мета свята Великодня, перш за все, – влити в нас свіжі сили, допомогти нам хоч на якийсь час струсити з себе тягар матеріальних турбот, дати нам передчути радість майбутнього життя, ще до раю відчути рай.
Зробімо ж зусилля якомога глибше і на довше затримати в собі світло Воскресіння Христового, відчути радість спілкування з Ним. Нехай ці нові почуття допоможуть нам перебудувати своє життя так, щоб ми навчилися жити для добра, як колись – учні Христові. Що щиріше ми засвоїмо Його вчення, то вільніше й радісніше ми почуватимемося! Христос Воскрес, і ми воскреснемо Його силою!
За матеріалами православної преси
Читайте також:
