Одна з них присвячена 100-річчю створення першого в Україні степового заповідника «Асканія-Нова».
Чарівний світ заповідного степу
До заповідника «Асканія-Нова» у автора цих рядків особливе ставлення. Темою мого дипломного проекту в Одеському інституті зв’язку була радіорелейна лінія зв’язку із рідного Херсона через Асканію на Генічеськ. Тоді, 1975-го, вперше у дорослому житті потрапив до Асканії, був у невимовному захваті від унікального ковилового степу, що навіть при мізерному вітерці чарівно дихав. Це було невпинне захоплення: наступні 20 років, обслуговуючи ретранслятори у прилеглих райцентрах – Чаплинці, Новотроїцькому, Генічеську, я обов’язково намагався хоч проїздом, хоч ненадовго знову поринути у чарівний світ заповідного степу.
Інформація для роздумів: площа заповідника складає 33 307 га, з них 11 054 га – «абсолютно заповідна» степова зона, тобто незаймана територія, якої ніколи не торкався плуг. Асканійський степ відноситься до типчаково-ковилового типу, це єдина незаймана територія такого типу в Європі. Ковил – найпоширеніша рослина в Асканії-Нова, на її частку припадає 75% всієї рослинності.
Нині ті краї – тимчасово окупована територія. Впевнений, ключове слово – ТИМЧАСОВО. Це – у майбутньому, сподіваюся – у найближчому. А тепер – про минуле, про витоки цього чудового заповідника.
Хто заснував заповідник?
У 1828 році Микола I по 8 копійок за один гектар продав німецькому герцогу Ангальт-Кетгенському, представнику німецької династії Асканіїв, землі для створення вівчарської колонії. У царському указі від 1 березня 1828 року значилося: «Мета цього поселення у тому, щоб воно служило зразком великого благоустроєного сільського господарства». У 1841 році землевласник назвав місцевість «Асканія-Нова» – на ім’я свого родового маєтку «Асканія». Коли герцог помер, Асканія-Нова була в 1856 році продана сімейству Фальц-Фейнів. У 1874 році 17-річний Фрідріх чудово склав вступні іспити в гімназію і батьки презентували йому за це пташиний вольєр – любив він природу. Згодом там почали з’являтися і степові тварини. Так Фрідріх Фальц-Фейн заснував на території Асканії-Нова заповідник.
За чверть століття він завіз сюди кенгуру, страусів, австралійських ему та яків з Тибету. В 1899 році туди доставили з Джунгарських степів (Центральна Азія) кілька особин дикого коня Пржевальського для їх розведення в неволі. Усього протягом кількох років сюди було доставлено 12 молодих коней. Справа йшла настільки успішно, що наприкінці 1970-х років на прохання монгольського уряду з Асканії-Нова на прабатьківщину, до пустелі Гобі, було відправлено невелике стадо для відновлення в природі цього рідкісного виду копитних. Але повернемося до Фрідріха Фальц-Фейна. Він розумно помітив, що вівці – основа його бізнесу та благополуччя – знищують незайману степову рослинність. І вирішив зберегти ділянку степу в природному стані. Частину угідь – три тисячі гектарів із майже п’яти тисяч гектарів території маєтку – він вилучив із сільгоспвикористання.
1916 року тут відкрилося відділення сільгоспакадемії з вівчарства. Там же було створено музей та наукову бібліотеку. У 1913 році Асканію-Нова відвідав відомий мандрівник, географ, етнограф, археолог, дослідник Монголії та Тибету Петро Козлов. Побачене перевершило всі його очікування: він написав кілька наукових та науково-популярних книг про Асканію-Нова і допоміг Фальц-Фейну поповнити заповідник екзотичними тваринами та рослинами. У 1914 році маєток Фрідріха відвідав Микола ІІ. Фальц-Фейн отримав спадкове дворянство – так цареві сподобався зоопарк. Цар захоплено писав про Асканію: «Там живуть різні олені, кози, антилопи, гну, кенгуру і страуси цілий рік просто неба на відкритому повітрі. Дивне враження, ніби вони вийшли з ковчега Ноя».
Життя в окупації
Інформація для роздумів: на території заповідника утримуються дикі копитні з різних континентів. Цілий рік тут живуть бізони, сайгаки, лань європейська, кінь Пржевальського, туркменські кулани, віслюки, благородні олені, плямисті олені, муфлони, двогорбі верблюди. Влітку сюди випускають ватусі, антилоп канна, кафрських буйволів, гну, нільгау, зебр та гаялів. Американські бізони, які кілька століть тому у США опинилися під загрозою зникнення – окрема тема. Порятунку заради Фальц-Фейн завіз їх до Асканії. Вони прижилися, популяція стала рости. Стадо бізонів в Асканії – єдине на території Європи. Було…
Ще у грудні 2023 року багато українських ЗМІ повідомили, що російські окупанти вивезли із заповідника особин зебри Чампана, бізона, коней Пржевальського та оленя Давида, які внесені до Червоної книги України. Відмінно запозичений досвід гітлерівських окупантів: заповідник тоді було розорено, тварин вивезено до Німеччини. Було розграбовано музей заповідника, колекцію опудал тварин, колекцію комах, спалено наукову бібліотеку, яка налічувала 25 тисяч томів, знищено рідкісний гербарій, що включав до тисячі видів рослин. Після тієї війни наш найстаріший на планеті степовий біосферний заповідник почав відроджуватися. Так, що 1984 року ЮНЕСКО внесла Асканію до списку еталонних територій Землі. У 2008 році Асканія-Нова стала переможницею акції «Сім природних чудес України». 2009 року цей біосферний заповідник представляв Україну у Всесвітньому конкурсі «Сім нових чудес природи».
А в 1985 році всесвітньо відомий британський вчений-натураліст, письменник-популяризатор Джеральд Даррелл в Асканії-Нова знімав фільм «Даррелл в РОСІЇ»(!). Чи хтось замислювався тоді, чим пахне така «географія»?
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Читайте також:
