Що варто зробити вже зараз, аби наступні покоління вашого роду не втратили «нитку» пам’яті? Своїм досвідом і порадами поділився засновник центру вивчення генеалогії «Пращур» Віктор Долецький з Вінниці.
У кожної людини є двоє батьків, четверо бабусь і дідусів, восьмеро прадідусів і прабабусь. У четвертому поколінні ми маємо по 16 предків, а в десятому їх 1 024. І це ми лише прослідкували предків до другої половина XVII століття. Віктору Долецькому вдалося дослідити деякі гілки власного роду до десятого покоління. Тепер він знає 380 своїх прямих предків. Близько 12 тисяч осіб вніс у генеалогічне дерево своїх дітей.
– Вивчаючи свій родовід, ти віддаєш шану предкам і зберігаєш їхні історії для майбутніх поколінь, вписуючи себе в історію родини. Збереження історії своєї сім’ї – це найцінніший спадок, який можна передати наступним поколінням, – переконаний Віктор.
Найкращим способом збереження інформації про рід є спеціальне програмне забезпечення. Якщо ви вмієте користуватися інтернетом, то є багато безкоштовних додатків, за допомогою яких можна зафіксувати всю інформацію, яку знаєте і зібрали. Наприклад, на платформі «MyHeritage» можна вносити дані онлайн. Але навіть якщо не маєте можливості або досвіду такої роботи, можна зробити власні записи на папері.
– Розпочинати варто із себе. Записати всі важливі етапи в житті. Далі записати все, що знаєте про батька і про матір. Звертати увагу на прізвища, імена, по батькові, дати. Коли народився, коли одружився. Якщо було кілька шлюбів – написати про всі. Усі місця подій мають бути вказані на рівні конкретного населеного пункту: село, район, область, щоб можна було чітко ідентифікувати, – каже дослідник.
За таким же принципом варто записати інформацію про дідусів і бабусь, а потім про прадідів. Зазвичай у них є діти, крім ваших бабусі або дідуся, вони теж мають нащадків. Досвід Віктора показує, що жінки живуть довше, пам’ятають краще і навіть про родовід чоловіка знають більше, аніж він сам. Тому саме українські жінки несуть родову традицію.
– Дуже багато цікавої інформації мають люди, з якими доживало віку старше покоління. Адже на схилі літ часто згадують дитинство, молодість. Розпитуйте їх, дотягуйтеся, куди можете. Переглядайте сімейні фотоальбоми, оцифровуйте старі знімки (попросіть допомогти своїх дітей, онуків), – закликає генеалог, якому вдалося віднайти фотографії усіх своїх прабабусь і прадідів.
Окрім біографічних даних, дослідник також радить записувати цікаві, можливо, курйозні, сімейні історії, вислови, які були притаманні людям. Обов’язково варто зазначати, ким вони працювали або чим займалися, які мали хобі тощо.
На перший погляд, ця інформація може здаватися банальною. Але за кілька десятків років вона стане цікавим відкриттям для наступних поколінь. Це особливо актуально у період війни, коли чимало сімей змінили місце проживання і рід занять. Через призму історії родини колись можна буде краще зрозуміти історію країни. Оскільки тепер, досліджуючи родовід, можна побачити реальні наслідки голодомору, репресій або воєн.
Коли зібрали всю інформацію у людей, можна іти в архіви, вони відкриті для всіх охочих. Щоб почати там працювати, потрібно знати конкретний населений пункт проживання предка. Якщо мова йде про дореволюційний час, то важливо знати, якої віри він був.
Віктор Долецький поділився випадком з практики, коли людина була переконана, що її дід – єдина дитина в сім’ї. Але архівні дані довели, що насправді дітей у сім’ї було десятеро, а п’ятеро були живі на час пошуків.
Архівних джерел є кілька.
З метричних книг можна дізнатися дати народження, шлюбу, смерті. У записі про народження буде зазначено також день хрещення, соціальний стан дитини, прізвище, імена та по батькові батьків і хрещених батьків. Запис про шлюб містить, окрім прізвищ, імен та по батькові наречених, інформацію, який цей шлюб для них за порядком, відомості про місце їхнього народження і хто їхні батьки. У записі про смерть буде також зазначена її причина.
– Записи в метричних книгах робили священики у церкві. Це завжди рукописи. Почерк може бути нерозбірливий, сторінки вицвілі або взагалі вирвані. До такого теж слід бути готовим, – попереджає дослідник.
Важливим архівним документом під час дослідження родоводу є ревізійна книга. Так називають перепис населення певної волості для сплати податків. У період 1719-1833 років на території Російської імперії, до складу якої входила більша частина України, було десять таких переписів. Там можна знайти ім’я власника двору, його вік на момент перепису, а також імена членів родини.
– Це такий світський перепис душ. В Російській імперії жінок у ньому спочатку не враховували, вони не платили податок. Але коли помирав чоловік, то з жінкою залишалися сини, яких мали до повноліття до когось прикріпити на папері. Так почали записувати у ревізії і жінок. Це документ, який дозволяє бачити міграцію. Бо там зазначали, звідки приїхала новоприбула людина або куди виїхала вибула, – зазначає Віктор.
Ще одним цікавим інформаційним джерелом у архіві є сповідальні розписи. Це списки прихожан, які приходили в храм на сповідь і причастя. Їх запровадили в 1718 році.
– До сповіді хоча б один раз на рік приходили всі. Так ми маємо перепис населення певної конфесії у певному населеному пункті, – каже дослідник.
На жаль, за певні періоди архівних документів збереглося вкрай мало. Важко знайти інформацію за 1918-22 роки, коли стара імперська система документування рухнула, а нову ще не побудували. Також період Голодомору радянська влада знищила, аби не було даних ані про смерті, ані про народження, ані про шлюб. Тому є інформаційний пробіл 1930-34 років. А від середини XVIII століття і вглиб існує так звана «генеалогічна стіна» – документи просто відсутні.
Проте архіви, які збереглися, нині цифруються шаленими темпами. Тож часто навіть не потрібно їхати до певного архіву, можна замовити цифрову копію документа.
Вас також можуть зацікавити новини:
Під час магнітних бурхів фахівці радять не піддавати себе зайвим навантаженням.
Обрізка – це обов'язковий агроприйом, який важливий для дерев та чагарників. І зараз час проводити…
Вважаючи, що деяка частина наших шановних читачів не дуже в курсі, що це за право…
Хочеш купатися все літо, а не лише у відпустці? Тоді вибирай між надувним чи каркасним…
Дуже важливо вчасно розпізнати перші ознаки тяжкого захворювання та розпочати своєчасне лікування.
Палянички підійдуть і до обіду, і до вечері, і як ситний перекус.