Про дату виборів та політиків
У США споконвіку (а точніше з кінця 18-го століття) вибори відбуваються в той самий день — у вівторок після першого понеділка листопада. Цього року – це 5 листопада. Запитаєте, за кого нам кулаки тримати? Відповім: а фіг його знає. Уважно «виловлюю» і її, і його обіцянки щодо України, чудово при цьому розуміючи, наскільки обіцянки кандидатів у президенти зазвичай розходяться з вчинками президентів. Що ж, вони – політики – живуть за власними особливими правилами. Помітили ж розумні люди, чим політик відрізняється, наприклад, від жінки. Політик якщо сказав «так» – це означає «можливо», якщо він сказав «можливо» – це означає «ні», але якщо він відразу різко сказав «ні» – це вже не політик. У жінок навпаки: якщо вона сказала «ні» – це все ж таки «можливо», якщо сказала «можливо» – це, схоже, що «так». Але якщо відразу сказала «так» – тут виникають запитання.
Гаразд, пожартували трохи – і годі. Як то кажуть, «і було б нам дуже смішно, якби не було так сумно».
Хто такі виборщики?
Наші вибори та їхні вибори – це «дві великі різниці». У нас все просто: між нами (виборцями) та кандидатами у президенти – жодних «прокладок». У кого нарахували більше наших голосів – той і в дамки вийшов. Щоправда, навіть в Україні, що пішла від сталінізму, неодноразово працював (у вигляді хитро задуманих проміжних серверів, тобто «прокладок») вислів Сталіна: «Не важливо, як проголосували – важливо, як підрахували».
А ось у США є офіційна проміжна ланка і називається вона «виборщиками». Вибори там відбуваються за двоступінчастою системою. Згідно з Конституцією США, громадяни голосують за кандидатів, але їхні голоси кандидати отримують не безпосередньо, а через колегію виборців. Така система народилася разом із США як компроміс — вважається, що батьки-засновники, хоч і виступали за демократію, все-таки не були готові повністю довірити вибір президента населенню.
Виборщики – це люди, яких виборці наділяють правом віддати свої голоси за того чи іншого кандидата. Має право на існування цілком логічне питання: а самих виборщиків хто обирає? А це відбувається на з’їздах партій (республіканської та демократичної). Зазвичай виборщиками стають місцеві партійні діячі або популярні особи, які пов’язані з республіканцями чи демократами.
Зараз колегія виборщиків усієї країни складається з 538 осіб (435 представників та 100 сенаторів від усіх 50 штатів плюс три особи від «самостійного» столичного округу Колумбія). Їхня кількість від кожного штату залежить від числа його представників у Конгресі (вона пропорційна населенню штату). Наприклад, найбільш малонаселені штати (Аляска, Делавер, Вермонт тощо) мають по три голоси виборщиків, а від найбільш густонаселеного штату – Каліфорнії – аж 55.
Практично у всіх штатах (у сорока восьми з п’ятдесяти) діє система «переможець отримує все», коли всі голоси виборщиків штату переходять до кандидата, який набрав найбільшу кількість голосів виборців. Тобто кандидату, який переміг у Каліфорнії, дістаються всі 55 виборщиків, навіть якщо він набрав на виборах 51 відсоток, а його опонент — 49.
Отже, колегія виборщиків складається із 538 членів, значить, щоб стати президентом, кандидату достатньо отримати мінімальну більшість – 270 голосів. Законодавство США (федеральне, тобто загальне) не зобов’язує виборщиків голосувати так чи інакше. А ось деякі штати зобов’язують своїх виборщиків обіцяти голосувати відповідно до волевиявлення мешканців. Голосування за іншого кандидата або відмова від голосування вважається порушенням клятви і в тридцяти трьох штатах карається згідно із законом. При цьому у переважній більшості випадків виборщики голосують так, як їм доручено мешканцями штатів. А якщо нічия, то переможця визначає голосування у Палаті представників. Щоб стати президентом, треба здобути голоси 26 штатів.
Менша кількість голосів, а вибори виграв?
Що цікаво, буває, виникають ситуації, що здаються парадоксальними: кандидат може набрати більше голосів, але програти вибори. Такий випадок мав місце під час президентських виборів 2016 року, коли Гілларі Клінтон підтримало майже на 3 мільйони більше виборців, ніж Дональда Трампа, проте той виграв за результатами голосування виборщиків.
І ще пікантна обставина: у більшості штатів посвідчення особи для участі у голосуванні не потрібне. Достатньо заздалегідь зареєструватися як виборець і в день голосування з’явитися на дільницю, назвати ім’я та прізвище і розписатися за бюлетень. Підпис виборця звірять з тим, що його залишили під час реєстрації, — і цього достатньо, щоб взяти участь у виборах. Випадків, коли намагаються проголосувати двічі або видати себе за іншого, майже не буває. На виборах-2016 у штаті Айова якась дама спробувала двічі проголосувати за Трампа. Але аферистку викрили та заарештували.
***
Скажу чесно: усе вищевикладене – це «галопом по Європах», а точніше по виборах у США. Щодо деяких штатів в цій темі, якщо закопатися в “глибину глибин”, то, вибачте, аж дулі на ногах закручуються. Так, непроста це штука – політика. Непроста і брудна. Не вірите мені? Так ось вам думка з цього приводу людини, набагато відомої, ніж автор цих рядків:
«Політик настільки не вірить власним словам, що дивується, коли інші розуміють його буквально», – Шарль де Голль, президент Франції.
Вдалих нам американських виборів, українці.