Як я повернувся на п’ятдесят років тому
Захотілося мені впасти у дитинство. Ну, хай не в дитинство, а хоч у студентську молодість. Зайшов з благовірною у невеликий продмаг, дивлюся – так ось він, сніданок мій студентський: шпротний паштет і ковбаса «Лікарська». Ціна на консерву – терпима, ну а «Лікарська» – ох ти ж, японський городовий. Начебто півстоліття минуло, а ціна з 2,20 на 369 трансформувалася. Ні-ні, скиглити безглуздо, назад дороги немає: така селяві – як кажуть в Одесі. Дружина ощасливила мене шматком «Лікарської», і я повернувся на 50 років тому. Зараз поясню, яким чином.
Згадайте стрілочні ваги з двома чашками у гастрономах. На одну з них клали шматок ковбаси, обов’язково на аркуші щільного паперу, в який потім цей шматок і загортали. Здавалося б, на другу чашу ваг слід для врівноважування покласти такий самий аркуш паперу, і тоді ваги покажуть чисту вагу ковбаси. Ага, зараз. Ніхто цього не робив. І багатосоткілограмовий рулон обгорткового паперу, що стояв у підсобці, досить швидко перетворювався на банкнотний папір, ставав живими грошима. Там 10 грамів на «Лікарській» по 2,20, там 10 грамів на «Сервелаті» по 4,20. Як то кажуть, з миру по нитці – голому сорочка.
Замість ковбаси пожуй папір
Зараз, скажете ви, ваги цифрові, з однією чашкою. Ну і що? Ковбаску мою поклали на аркуш паперу. Перед цим продавець повинен був, поклавши папір на ваги, тарувати їх. Натискає він кнопку «ТАRЕ» – і на дисплеї з’являється «0». Значить, зважуй мені ковбасу, все по-чесному, папір уже не береться до уваги. Продавчині я поставив питання з цього приводу. Вона відповіла мені ствердно, але таким тоном, ніби я поглумився над її літньою мамою.
Вдома на 500-грамових так званих ювелірних вагах я переважив покупку. Вказані на чеку 214 грамів ваги показали у парі «ковбаса + папір». Я окремо зважив цей папір розміром 40 х 30 сантиметрів. На вагах – 5,5 грама. Ось начебто і виходить, що замість 5,5 грама ковбаси мені за мої гроші запропонували прожувати і проковтнути 5,5 грама паперу. Дрібниця, але неприємно. Так ось я і повернувся в молоді роки, коли в торговельній мережі неухильно діяло правило «покупця не обдурити – себе не поважати».
До речі, пам’ятаючи, що в ті ж студентські роки вивчив курс «Контрольно-вимірювальні прилади» в Інституті зв’язку, я зобов’язаний наголосити, що мої «ювелірні» ваги – побутові, вони не повірені. Хоча мною перевірені за допомогою ювелірних гирьок показники збіглися з точністю до 0,1 грама.
В Одесі іноді жартують: «Кілограм – це 900 грамів в упаковці». Але ось що звучить у Притчах царя Соломона: «Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра – йому противна».
Фото автора
Читайте також:
