Про захворювання розповів ортопед-травматолог вищої категорії Юрій Шимон.
Що таке періартрит?
На відміну від артриту, при якому суглоб уражається зсередини, періартрит – це захворювання, що характеризується ураженням м’яких тканин, розташованих навколо великих суглобів: суглобової капсули, оточуючих зв’язок, м’язів і сухожиль. Найпоширеніший – плечолопатковий періартрит, що розвивається в області плечового суглоба.
Поділяють періартрит, викликаний дегенеративно-дистрофічними та запальними процесами (другий зустрічається рідше). В обох випадках пацієнти скаржаться на больові відчуття і порушення рухливості ураженого суглоба, але при цьому на рентгенівському знімку патологічні зміни відсутні, оскільки при періартриті кісткова тканина не ушкоджується.
Чому виникає патологія?
Виділяють зовнішні та внутрішні фактори розвитку патології. До зовнішніх належать:
– мікротравми і надриви сухожиль і зв’язок через підвищене фізичне навантаження при частому піднятті важких предметів, повторенні одноманітних рухів (наприклад, при роботі штукатуром, маляром, теслею, муляром);
– травми м’яких тканин і крововиливи та набряки, що їх супроводжують і запускають процес запалення та зміни навколосуглобових тканин;
– зайва вага, що підвищує тиск на нижні кінцівки і провокує періартрит колінних суглобів;
– тривале переохолодження і вплив вогкості, що призводять до судинного спазму;
– гіподинамія*, сидяча робота, через які порушується нормальне кровопостачання тканин.
Внутрішніми факторами ризику можуть виступити:
-
метаболічні порушення й гормональні збої (цукровий діабет, менопауза);
-
серцево-судинні патології (інфаркт, ішемічна хвороба серця);
-
вроджені дефекти опорно-рухового апарату;
-
ускладнення після інфекційних захворювань;
-
хвороба Паркінсона;
-
спадкова схильність.
Нерідко зустрічається й ідіопатична форма періартриту, коли захворювання розвивається без явної причини – попередньої травми чи первинної патології.
Як проявляється періартрит
Симптоматика хвороби залежить від її локалізації та ступеня розвитку запального процесу. Але є загальні характерні симптоми:
-
обмеження активних рухів у порушеному суглобі;
-
посилення болю при фізичному навантаженні;
-
зниження чутливості;
-
постійне м’язове напруження;
-
припухлість та локальне почервоніння.
Розрізняють просту, гостру та хронічну форми періартриту, при цьому його ознаки у кожному випадку відрізняються.
-
На початковій стадії больові відчуття та обмеження амплітуди рухів виражені неяскраво, але людина починає відчувати труднощі при здійсненні звичних дій. Наприклад, при ураженні тканин плечового суглоба стає дискомфортно розчісуватися, вмиватися, вдягатися.
-
На гострій стадії захворювання біль стає різким і «розлитим», майже не усувається анальгетиками й посилюється вночі, через що може виникнути безсоння, загальна слабкість і розбитість, підвищення температури тіла.
-
Для хронічної форми характерним є притуплення больових відчуттів, але тугорухливість суглоба прогресує. Також біль може відчуватися у прилеглій ділянці:
-
у шиї і руці при плечолопатковому періартриті,
-
в гомілці – при ураженні тканин колінного суглоба,
-
у стегні – при запаленні в тазостегновому суглобі.
Прийом знеболювальних препаратів зменшує больовий синдром, але не повертає рухливість суглоба.
Яке лікування призначать?
При підозрі на періартрит лікар оглядає пацієнта, оцінює амплітуду збережених рухів, пальпує суглоб, з’ясовуючи наявність припухлості та дискомфорту, проводить спеціальні тести. Для виключення захворювань зі схожими симптомами призначаються рентгенографія та УЗД ураженої ділянки, за необхідності – МРТ та КТ, іноді рекомендовано зробити аналізи крові та сечі, ревматичні проби, дослідження рівня сечовини у крові.
Терапія при періартриті спрямована на усунення больового синдрому, зняття запалення, відновлення рухливості суглоба та профілактику ускладнень. Для цього призначаються протизапальні та знеболювальні препарати, полівітамінні комплекси, іноді – глюкокортикостероїди.
Як уникнути розвитку захворювання?
В обов’язковому порядку виключаються провокуючі фактори: підвищені фізичні навантаження, підняття важких предметів, переохолодження.
Також рекомендовано фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру та масаж. Прогноз при вчасно виявленій патології та адекватній терапії сприятливий.
Якщо виключити фактори ризику й вести здоровий спосіб життя, періартрит може з часом навіть пройти самостійно.
*Гіподинамія – спосіб життя, при якому людина фізично неактивна і мало або взагалі не виконує фізичних вправ.
