Заборона російської церкви в Україні: що це означає і як це відбуватиметься на практиці

Про що йдеться в документі?

На підготовчому етапі розробки закону Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики у зверненні до Верховної Ради зазначав, що метою його є «заборона діяльності в Україні Російської православної церкви, яка є інструментом російського впливу та пропаганди, а її діяльність по своїй суті суперечить свободі віросповідання. У сучасному світі демократична держава повинна захищати людину і громадянина від терористичної та іншої ворожої пропаганди, від закликів до насильства, геноциду, а також зупиняти будь-які дії з боку Російської Федерації зловживати релігією та православними традиціями, спотвореними РПЦ».

Півтора роки тривала робота над документом. І тепер відповідно до ухваленого Закону, релігійні організації, які запідозрять у співпраці з Російською православною церквою, перевірить спеціальна комісія Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). У разі виявлення порушень буде припис і встановлений час, аби їх виправити. Якщо ж протягом певного періоду (дев’яти місяців) зв’язок з РПЦ не буде розірвано, на релігійну організацію подадуть до суду. Заборонити діяльність такої церкви зможе тільки суд.

Яка доля чекає на УПЦ?

У законі немає згадок про Українську православну церкву (УПЦ). Проте після ухвалення закону знову почали обговорювати: чи стосуватиметься заборона цієї організації? Якщо так, яким буде її механізм?

Раніше ДЕСС вже публікувала на своєму сайті висновок релігієзнавчої експертизи Статуту УПЦ, який засвідчив наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом. Йдеться про те, що Українська православна церква – релігійне об’єднання, яке створене у 1990 році шляхом трансформації Українського екзархату Російської православної церкви в Україні та очолюється митрополитом Онуфрієм з 2014 року. Московський патріархат своєю канонічною територією вважає понад 40 країн світу, зокрема й Україну. «Права й обов’язки цих релігійних організацій так чи інакше визначаються у статуті материнської церкви та статутах підлеглих релігійних організацій. І це є ключовою ознакою статусу підлеглої релігійної організації… Статут РПЦ визначає УПЦ частиною Московського патріархату», – цитата з документа.

Після повномасштабного вторгнення військ Російської Фередації в Україну, навесні 2022 року, УПЦ відмежувалася від Московського патріархату, внісши зміни до статуту. Голова Держслужби з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський заявив, що УПЦ має оприлюднити листи, в яких вона повідомляє, що її представники виходять зі складу Синоду та всіх керівних органів РПЦ, а також поставити до відома Помісні православні церкви, що УПЦ не є частиною РПЦ. У такому разі новоухвалений закон застосовуватися до неї не буде.

Що говорять в УПЦ?

На заяву Віктора Єленського відреагував голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент. Він нагадав, що коли в «1992 році на той час митрополит Філарет, як і у 2018 році митрополит Симеон та Олександр, полишаючи склад РПЦ, жодних заяв, які б свідчили про такий вихід, на адресу Московського патріархату не надсилали», – зазначено у повідомленні на сайті УПЦ.

Климент порекомендував Держслужбі «спочатку потурбуватися про ситуацію в ПЦУ – уточнити докази, які свідчать, що єпископи порвали з Московським патріархатом і вийшли з РПЦ». Інакше, на його думку, «вимоги Держслужби до УПЦ свідчитимуть лише про суб’єктивний вибірковий підхід». Разом з тим він заперечив зв’язок з центром у Москві.

«Відповідно до українського законодавства, УПЦ має всі статутні документи, в яких абсолютно чітко визначено, що вона є самостійною і незалежною в своєму управлінні. І жодні закордонні центри не впливають на її діяльність», – сказав митрополит. Тому йому не зрозуміло, яка організація є об’єктом цього закону. Він переконаний, що даний документ не мав би стосуватися УПЦ.

Як відреагували в ПЦУ?

Представник Православної церкви України, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко) зауважив, що це питання варто розділяти на дві частини: юридичну та канонічну.

«Собор у Феофанії відмежувався, заявивши про відмежування Української православної церкви від Московського патріархату. Але відмежування – це не означає вихід з Московського патріархату. Ми повинні від юридичної площини перейти в канонічну площину. А от канонічний зв’язок з Московською патріархією, звичайно, нікуди не подівся. Оскільки той же Собор, вносячи зміни до Статуту про управління Української православної церкви, в одному із пунктів зазначив, що вона керується Грамотою патріарха Олексія. А в цій Грамоті чітко прописано, що Українська православна церква пов’язана з іншими Помісними православними церквами і світовим православ’ям через Російську православну церкву», – наголошує митрополит Олександр.

***

Отже, ухвалення закону ще не свідчить, що якусь із церков в Україні, зокрема УПЦ, негайно заборонять. Принаймні, виписана в документі процедура передбачає тривалий шлях або для виправлення ситуації, якщо зв’язок з росією доведуть, або для передачі матеріалів до суду. Є ще один нюанс: УПЦ – це не одна юридична особа. Тож, ймовірно, доведеться перевірити і скласти відповідні документи на кожну з близько 9 тисяч парафій і єпархій.

*Набуде чинності через 30 днів з дня опублікування, ймовірно, це станеться в останні дні вересня або перші дні жовтня.

Вам буде корисно:

Православний церковний календар на вересень 2024 року за новоюліанським та юліанським стилем.

Чому під час небезпеки читають 90-й псалом і чи варто носити ладанку з його текстом.