Великі християнські свята серпня: хто проводив Богородицю на небо і що просити у Божої Матері

Ми розповідали про історію свята Преображення Господнього:

Свято чуда на горі Фавор – свято неземного світла.

Хто проводив Богородицю на небо?

15 серпня (28-го числа – за юліанським календарем) християни відзначають свято Успіння Пресвятої Богородиці — останнє двонадесяте свято року, яке завершує Успенський піст. Свято, присвячене переходу Богородиці в царство небесне, запровадив ще в IV столітті імператор Флавій Маврикій. На перший погляд може здатися, що це святотатство – називати святом день смерті, проте нічого образливого в цьому немає. Ми радіємо, що цього дня Діва Марія возз’єдналася на небесах зі своїм сином.

Про долю Діви Марії після вознесіння Ісуса в жодному Євангелії нічого не сказано. Відомо тільки, що вона залишалася в Єрусалимі, доки не почалися гоніння на християн. Потім вона переїхала до Ефесу, а перед смертю знову повернулася до Єрусалиму.

За три дні до смерті до Діви Марії явився архангел Гавриїл і сказав, що незабаром вона завершить земне життя. Дізнавшись про це, люди йшли до її дому, щоб попрощатися з Богородицею, а коли настав час Успіння, сам Ісус прийшов узяти її душу на небо.

Виконуючи волю Богородиці, апостоли поховали її тіло в садах Гефсиманії, у печері, та закрили вхід каменем. Апостол Хома запізнився на поховання і захотів попрощатися з Марією. Але коли печеру відкрили, там знайшли лише плащаницю Богородиці.

Молитва про допомогу

Оспівуємо до милості Твоєї, про Пресвята Матір Божа! Не відвернися від молитов наших, а визволи від бід і нещасть. Єдина читаючи і Блаженна Богородиця, Спаси нас! Ти, багатостраждальна Матір Божа, що перевищує по вірі і стражданням всіх, хто живе на землі. Почуй і не покинь нас в хвилини важкі, збережи нас під покровом милосердя і співчуття свого. Лише біля тебе ми знаходимо притулок і тепле заступництво в пітьмі пекельній. Тільки ти маєш дозвіл звернутися до Сина Свого і благати Його про спасіння нашому і перехід в Царство Небесне, де ми будемо оспівувати і славити Сина Твого, Батька Його і тебе, володарку світу на віки віків. Амінь.

Що Церква святкує в день Успіння Пресвятої Богородиці і що просити у Божої Матері?

«Успіння» – це церковне слово, яке ми в повсякденному житті не використовуємо. Якщо ми намагатимемося знайти аналог цього слова, то це буде слово «смерть». Але смерть і успіння – це не одне й те саме. Смерть – це те, чого всі бояться, від чого усім страшно – і віруючим, і невіруючим. А успіння, з одного боку, означає те саме, але з другого боку, відкриває щось нове, чого смерть відкрити і показати не може. Успіння сповіщає не тільки про те, що людина розлучається з цим земним життям, а й про те, що, переходячи в інше життя, вона зустрічає у вічності Самого Творця, Бога.

І те, як це має відбуватися з кожним із нас, ми бачимо на прикладі Пресвятої Діви Марії. Господь прийшов і на Свої руки взяв Її душу, янголи оточували Її, і Вона з радістю, а не з тугою та скорботою зустріла цей момент.

Але хіба можемо ми порівняти себе з Пресвятою Богородицею, щоб ставитись до смерті так, як Вона? У неї були благочестиві батьки – праведні Іоаким та Анна. Вона виховувалась з ранніх років у храмі Божому. Вона прославилася найвищими чеснотами, чистотою життя. Вона була Матір’ю Самого Божого Сина. Звичайно, їй було не страшно.

А як бути нам з вами? Адже ніхто з нас своє життя не прожив так, щоб він міг сказати: «Ну ось, все, я смерті не боюся. Мені не страшно, якщо мою душу заберуть, якщо вона постане перед Богом будь-якої миті». Все одно страшно. І коли ми дивимося на ікону Пресвятої Богородиці, коли ми бачимо те, що з Нею сталося, ми всі ці запитання собі ставимо. Вони з’являються у нас в душі: що ж нам робити, як нам прожити життя, щоб не боятися цього моменту, а зустріти з радістю цей перехід, прийти до Бога і вклонитися Йому? Що для цього потрібно зробити?

Здається, відповідь проста – жити праведно. Але як праведно жити, якщо ми знаємо, що жодної людини немає, яка жила б і не згрішила, і без гріха – тільки Один Господь? Нам завжди здається, що суть і смисл християнського життя – у тому, щоб виконувати закон. Але ніхто з нас цього закону не виконав і не виконає. Що б або скільки б ми не зробили, буде те, що ми ще не зробили або зробили не так, помилилися. Вихід – не у виконанні закону. Не закон і виконання правил роблять смерть успінням. Потрібно щось інше: треба навчитися любити.

Коли ми навчимося любити Того, Кого ми називаємо Словом Божим, коли в серці буде по відношенню до Нього хоча б таке почуття, яке ми відчуваємо до людей, яких ми любимо, тоді страх зникає, тоді його немає. Саме про це говорить улюблений учень Христовий, святий апостол Іоанн Богослов, який жив разом із Пресвятою Дівою. Він промовляє такі слова: «Досконала любов проганяє страх геть» (1Ів. 4:18). Навчися любити – і страх зникне. А доки ти не любиш, тобі страшно.

Нам потрібно навчитися не просто виконувати закони, обряди, правила, статути, що здається нам найважливішим і найголовнішим у християнському житті, – нам треба навчитися любити Бога і одне одного. Тоді ми стаємо християнами. Тоді це проявляється у нашому житті як той основний, головний закон, за яким ми своє життя будуємо. «З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов матимете між собою» (Ів. 13:35).

Тільки щира любов до Бога і одне до одного і вчинки, мотив яких – не страх, нагорода, покарання або закон, а любов, здатні наблизити людину до Бога, чогось її навчити і зробити її кращою. Решта не працює. Все інше залишає людину там, де вона і була – далеко від Бога, зі страхом смерті та без надії на вічність.

Попросімо всі разом Мати Божу про те, щоб Вона нас навчила любити Її Сина і одне одного, прощати одне одного, радіти тим Божим милостям, які є у кожного з нас. Її покров і благословення нехай перебуватиме з усіма вами!

ДО ВІДОМА. Успіння Пресвятої Богородиці святкують 15 серпня за новоюліанським календарем і 28 серпня – за юліанським.

За матеріалами православної преси