Дарувати старим речам нове життя навчає своїх вихованців і пенсіонерка з Одеси Тетяна Іванкова.
Життя в стилі «нуль відходів»
Кожного року на звалищах опиняється все більший об’єм відходів, які треба сортувати і переробляти. Витрачаються на це чималі кошти. Тому раціональні європейці і почали кампанію з пошуку шляхів подовження терміну використання вживаних речей. Так і з’явився рух «Zero waste». Цілі міста, корпорації, підприємства роблять його одним із головних напрямів свого розвитку.
Керівник гуртка флористики «Золоті пелюстки» Тетяна Іванкова з дитинства ощадливо ставилася до речей. Їй завжди було цікаво щось переробляти, перешивати, максимально повно використовуючи всі наявні матеріали. Оскільки дитяча уява не має меж, перевтілення речей дивувало оточуючих. І не завжди вони прихильно ставилися до такого захоплення дівчинки. Зараз педагог теж помічає, що не всі батьки її вихованців добре ставляться до бажання дітей дарувати речам нове життя, сортувати сміття, не викидати те, що ще може працювати. Деякі вважають це неприпустимим дивацтвом і забороняють дітям йти шляхом «нульових відходів».
Людина не повинна ставати заручником речей
– На мою думку, людина не повинна ставати заручником речей і перетворювати своє життя на нескінченну гонитву за новими гаджетами, модним одягом, відпочинком на популярних курортах, – говорить Тетяна Іванкова. – Життя має багато інших, дуже цікавих змістів. Тим більше, що є речі, з якими пов’язані якісь приємні спогади, і з ними не хочеться розставатися. Наприклад, у багатьох родинах з теплотою передають дітям, а потім і онукам ялинкові іграшки. Дорогі речі не хочеться викидати, їм хочеться дати друге життя. В умовах війни такі навички стають важливішими, ніж у мирному житті. Бо людина, яка опинилась у скрутному становищі, може з підсобних матеріалів зробити щось придатне для себе та членів своєї родини.
Діти мудріші за дорослих?
Вихованці гуртка «Золоті пелюстки» вчаться робити квіткові композиції без будь-яких відходів. Це завжди дуже дивує членів журі конкурсів, у яких діти беруть участь. Суперники залишають після себе гілочки, пелюстки, кольоровий папір, а представники «Самоцвіту» – нічого.
– Після новорічних свят залишається святковий папір від обгорток, мої вихованці його збирають, – продовжує Тетяна Іванкова. – Потім цей папір, дротики та картон йдуть на виготовлення рамок для фотокарток. В магазині вони вартують дорого, не завжди підходять за розміром, а так можна зробити рамку потрібного розміру, дешево і гарно.
Гілки квітів – це чудовий матеріал для різних підставочок. А згорнуте листячко легко перетворюється на маленьку вазочку. Яскраві панно можна зробити із клаптиків старої тканини. Працюючи так, ми купуємо в магазині лише клей та скотч.
Тетяна Іванкова каже, що діти більше за дорослих розуміють важливість ощадливого ставлення до речей. Їй подобається, що і як вони пропонують переробити. От і виходить, що батькам треба цього вчитись у дітей. Але вони не дуже хочуть – вчитись у дитини мудрого ставлення до життя може лише сильна та розумна людина. А багатьом комфортно на батьківському п’єдесталі, вони живуть за принципом «я завжди правий», от і сходити з нього не хочуть. Але час йде, екологічний світогляд стає все більш поширеним у різних країнах. Першими його сприймають саме діти і залучають до цього старших членів родини.
На фото: Керівниця зразкового художнього колективу «Гурток флористики «Золоті пелюстки» Одеського центру дитячої та юнацької творчості «Самоцвіт» Тетяна Іванкова зі своїми вихованцями.
