Чим корисна наперстянка великоквіткова?
Наперстянка великоквіткова – багаторічна трав’яниста рослина родини ранникових. Цвіте у червні – серпні. Росте на Поліссі, в північній частині лісостепу та в Карпатах у мішаних і листяних лісах, серед чагарників.
Діючими речовинами наперстянки є глікозиди серцевої дії – дигітоксин й гітоксин. Вони посилюють скорочення серцевого м’яза, одночасно зменшуючи їхню кількість, що сприяє, з одного боку, кращому відпочинку серця, а з другого – більшому його кровонаповненню.
Це зумовлює збільшення об’єму крові, що виштовхується в аорту, прискорення течії крові, зниження венозного тиску. Внаслідок розширення ниркових судин відчутно збільшується сечовиділення, що призводить до зникнення або зменшення набряків.
Ці властивості дають повне право називати наперстянку «королевою серцевих засобів». Показаннями до призначення препаратів є хронічна серцева недостатність різного походження, пароксизмальна тахікардія. Слід пам’ятати, що препарати наперстянки мають високу токсичність, тому приймати їх можна тільки за призначенням лікаря.
Застосування наперстянки великоквіткової
- Порошок з листя наперстянки великоквіткової або пурпурової призначають всередину дорослим по 0,05-0,1 г на прийом 3-4 рази на день (після досягнення необхідного ефекту – сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки – призначають підтримуючу дозу, яку добирають індивідуально). Найвищі дози для дорослих: разова – 0,1 г, добова – 0,5.
- Настій із листя наперстянки – 0,5-1 г сировини на 180 мл води, призначають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
ПРОТИПОКАЗАНО приймати препарати наперстянки при органічних змінах у серці, зокрема в разі переродження серцевого м’яза та вираженого атеросклерозу, а також при ендокардиті зі схильністю до емболії.
Як заготовити наперстянку великоквіткову?
Для виготовлення трав’яних настоїв і аптечних ліків використовують листя наперстянки. Заготовляють стеблові (у рослин другого і наступних років життя) і прикореневі (у рослин першого року життя) листки відповідно у червні-липні та в серпні-вересні.
Відразу після збирання листки сушать у затінку на протязі або в сушарках при температурі 55-60°.
Готову сировину треба зберігати обов’язково в сухому приміщенні без доступу світла. Строк придатності – 2 роки (підлягає щорічному переконтролю).
