Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас із відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
Пам’ятаєте, читачі, чудовий Леонід Утьосов співав колись «Сердце, тебе не хочется покоя»? Пісня-то чудова, безперечно, але ось мені чомусь здається, що з наведеними вище її словами не погодяться багато хто з тих, хто читає ці рядки. У тому числі й автор цих рядків. Тому що реально серцю дуже хочеться спокою. Але якщо не допомагають валідол із корвалолом, якщо не можуть вирішити проблему кардіологи на місцях, то люди вирушають у пошуках серцевого спокою до Києва, до НДІ кардіології імені Стражеска. То хто ж він був такий – Микола Стражеско?
Ріс у дворянській сім’ї
Народився Микола Стражеско у 1876 році в Одесі. Його батько, юрист Дмитро Єгорович, був родом із румунської боярської знаті, закінчив юридичний факультет Ришельєвського ліцею в Одесі. Був світовим суддею, а після 1900 року – директором адміністрації земського банку в Херсоні. Після закінчення гімназії в Одесі його син, Микола Стражеско, вступив у 1894 році на медичний факультет Київського університету, закінчив його блискуче і був залишений працювати на кафедрі патології та спеціальної терапії. Одночасно був інтерном у терапії Київської міськлікарні.
Першим описав інфаркт міокарда
В 1901 році Стражеско був відряджений до Франції, вивчав методику отримання кардіограм, і потім – до Берлінської клініки. У 1902 році був посланий до Військово-медичної академії та до петербурзького Інституту експериментальної медицини. Там працював два роки у галузі фізіології травлення і на кафедрах біохімії, фармакології, патологічної анатомії. Восени 1904 року захистив докторську дисертацію з медицини. У 1907—1919 роках Микола Стражеско — професор Київського жіночого медінституту, а ще у 1917—1919 роки — завтерапії Київської міськлікарні. Після жовтневої революції професор Стражеско залишився в Україні, хоча дві його доньки емігрували до Франції.
1925 року він організував перший з’їзд терапевтів України, а за два роки став головою Терапевтичного товариства УРСР і головою Всесоюзного товариства терапевтів. З 1936 року – директор створеного ним УкрНДІ клінічної медицини. У роки Другої світової — консультант евакуаційних шпиталів, керував дослідженнями у Центральному військовому шпиталі, вивчав проблему сепсису ран і розробляв нові засоби боротьби з ним.
У 1943 році Микола Стражеско став дійсним членом Академії наук СРСР, автором понад 100 наукових праць, присвячених різноманітним питанням клініки та лікування внутрішніх хвороб. На його рахунку перший у світі прижиттєвий діагноз тромбозу судин серця.
Ще в 1910 році Стражеско став співавтором статті «Симптомологія та діагностика тромбозу вінцевих артерій серця», в якій вперше було показано, що основна ланка інфаркту міокарда – тромбоз. Особливу увагу Стражеско приділяв вивченню патології органів кровообігу, разом зі своїм учнем Василенком створив класифікацію недостатності кровообігу.
Відмовився доносити
Радянська влада їх обох за це «щедро віддячила»: 1952 року від 76-річного Стражеска вимагали підтвердити звинувачення на адресу академіка Василенка, заарештованого за сумнозвісною «справою лікарів». Питання стояло принципово: або позбудешся всього, або доноси! Серце Миколи Стражеска обрало своє рішення: з останньої поїздки до Москви влітку 1952 року він повернувся пригніченим, внутрішньо надламаним. І за кілька днів помер від інфаркту.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса