Понеділок, 17 Червня, 2024
ГоловнаДомашня енциклопедіяЯку подію церква згадує у неділю про самарянку

Яку подію церква згадує у неділю про самарянку

Этот материал также доступен на русском языке
Самаряни - народ, який виник на території північного Ізраїльського царства внаслідок змішування євреїв та переселенців. Коли євреїв погнали до Вавилонського полону, їхні міста (разом зі столицею Самарією) зайняли переселенці.

Їхні релігійні уявлення дуже відрізнялися від традиційної віри юдеїв. До моменту описуваної історії іудеї і самаряни вже протягом кількох століть перебували у взаємній ворожнечі і одне з одним не спілкувалися.

Христос разом із учнями повертався до Галілеї, на північ країни, через Самарію – таким був найкоротший шлях. Тут, недалеко від міста Сіхем біля підніжжя гори Гарізім, він зупинився відпочити біля криниці Якова. Його учні пішли до села, щоб купити їжу.

У цей момент з міста по воду прийшла жінка з глечиком, пристосованим для того, щоб спускати його в глибоку криницю. Ісус попросив її набрати води для Нього.

«Як ти, будучи Юдей, просиш пити в мене, Самарянки?» – здивувалася Фотинія. «Якби ти знала Божий дар, – відповів Христос, – і Хто говорить тобі: дай Мені пити, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі воду живу…» «Пане! Тобі й почерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж у Тебе вода жива? Невже Ти більший за батька нашого Якова, який дав нам цей колодязь, і сам з нього пив, і діти його, і худоба його?» Ісус сказав у відповідь те, чого вона ніяк не чекала почути: «Кожен, хто п’є цю воду, схоче знову, а хто питиме воду, яку Я дам, той не матиме спраги навіки, але вода, яку Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече у життя вічне».

Тоді у своїй простодушності співрозмовниця Спасителя просить: «Господи, дай мені таку воду, щоб не мати спраги і не приходити сюди черпати». А Христос велить їй іти до міста і повернутися до колодязя разом із чоловіком. «У мене немає чоловіка», – зізналася жінка. «Ти правду сказала. У тебе було п’ять чоловіків, а той, з яким ти зараз живеш, не чоловік тобі», – відповів Господь.

Фотинія здивована прозорливістю того, хто сидить перед нею, але продовжує запитувати. Все з тією самою щирістю і простотою відразу починає з’ясовувати найважливіше для неї питання: чия ж віра – права. «Бачу, Господи, що ти пророк! Батьки наші поклонялися Богові на цій горі, а ви, юдеї, кажете, що місце поклоніння Йому – в Єрусалимі».

«Повір Мені, – відповідає Христос, – що настає час, коли й не на горі цій, і не в Єрусалимі поклонятиметеся Отцеві. Ви не знаєте, чому кланяєтеся, а ми знаємо, чому кланяємося, бо спасіння від Юдеїв. Але настане час і настав уже, коли істинні шанувальники поклонятимуться Отцю в дусі та істині, бо таких шанувальників Отець шукає Собі».

«Знаю, – не вгамовується Фотинія, – що прийде Месія, тобто Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе». На що Господь відповідає прямо: «Це Я, Який говорю з тобою».

Що мало статися в її душі? Вона біжить у місто, де розповідає про прозорливого Мандрівника, який заговорив з нею: чи не він Христос? І тоді жителі Сіхема виходять до криниці. Господь на прохання два дні пробув у цьому місті, і багато хто увірував у Нього.

Подальша доля самарянки Фотинії відома: вона хрестилася і в 66 році, при імператорі Нероні, за християнську віру прийняла в Римі муки та смерть.

ДО ВІДОМА. Цій події присвячено п’яту неділю після Великодня, у 2024 році вона випадає на 2 червня.

Нове на сайті

купити ноутбук Львів, ціни в Україні