Вівторок, 21 Травня, 2024
ГоловнаДомашня енциклопедіяЯк правильно зустріти Великдень, або Як за передсвятковими турботами не упустити головного

Як правильно зустріти Великдень, або Як за передсвятковими турботами не упустити головного

Этот материал также доступен на русском языке
Наближається Свято Світлого Христового Воскресіння, навколо якого серед малоцерковних людей складаються свої міфи і забобони.

Чи є у церковної людини протиотрута від цих забобонів і як за передсвятковими турботами не пропустити Страсну седмицю?

Православна Церква протягом усієї історії вчила своїх вірних розрізняти, де пшениці, а де кукіль. Церковною свідомістю сформульовано такий принцип: що стало правилом віри, то стає і правилом молитви. Тобто все, що є важливим з погляду нашого віровчення, обов’язково знаходить відображення у богослужбових текстах. Тому людина церковна, молячись у храмі і вдома, часто навіть не віддаючи цьому особливого значення, вростає у богословську спадщину Церкви. А тому, коли почує якесь твердження, що йде врозріз із його правилом віри та молитви, одразу зрозуміє, що твердження це – не церковногое походження. Взагалі церковність – найкращий засіб боротьби з забобонами.

Серед людей малоцерковних і зовсім нецерковних часто передвеликодні та великодні дні пов’язані з побутовими приготуваннями: прибиранням, приготуванням їжі та іншими турботами. Звичайно, все це має бути, тому що підготовка до будь-якого свята включає це.

Біда в тому, що при всіх цих клопотах люди зовсім не відвідують богослужіння Страсної седмиці, а в самий день Великодня приходять тільки для освячення продуктів.

Ось у такому розриві між тим, що роблять, і тим, що мали б робити віруючі, зростає забобон. Якщо людина не вкорінена в богослужбовій спадщині Церкви, то замість того, щоб долучитися до справжнього Святого Передання, вигадує якесь «альтернативне передання», зіткане з недалеких і безграмотних думок, страхів, почуттів. Можна сказати, що якщо православна віра має своїм джерелом Божественне Одкровення, то забобон бере основу в людських вигадках.

Найважливіше у ці дні – зосередиться на молитві, на розумінні богослужіння. Святі отці у пості та молитві міркували про таємниці нашого спасіння і висловили своє споглядання у богослужбових текстах. Те, на що у них витрачалися роки пошуків, подвигів, творчості – ми отримуємо вже в готовому вигляді.

При цьому ми не просто слухачі, але «співпереживачі », а отже – і співучасники Євангельської історії. Взагалі євангельські тексти, богослужбові тексти, читані на Страсній неділі, дивовижним чином показують нам весь спектр людських відносин: любов і ненависть, відданість і зраду, боягузтво і мужність, щирість, заздрість, жадібність, жорсткість, милосердя. Вслухаючись у ці тексти, ми ніби співвідносимо себе та свій внутрішній стан зі станом учнів Христових, які були з Ним у ті дні.

Адже серед учнів були й такі, що розбіглися, був той, хто зрікся, були ті, хто залишився до кінця, був і зрадник Юда. Після шляху Великого посту, після покаяння та молитов, після постійного прохання до Бога: «Даруй мені зріти моя гріхи!» нам слід чесно відповісти на запитання, чи вірні ми учні Христові.

Богослужіння Страсної неділі дозволяють нам пережити свого роду катарсис (моральне очищення). І це найголовніше, що ми можемо досягти, тому в ці дні нічому іншому не слід віддавати переваги.

І радість Великодня може по-справжньому заповнити нас тільки після очищення, оновлення наших почуттів та розуму.

А в іншому разі Пасха в кінцевому підсумку буде зведена до банального застілля, а розум займуть не Євангельські слова і церковна віра, але слова і почуття зовнішні, неглибокі, порожні, тобто, власне, забобони.

ДО ВІДОМА. Страсна седмиця у 2024 році починається 29 квітня. Свято Великодня – 5 травня.

За матеріалами православної преси

Нове на сайті

купити ноутбук Львів, ціни в Україні