І коли припинено спільне проживання, один з подружжя не завжди має можливість забрати власні речі. Що робити?
Яких відносин це стосується?
Сам факт перебування в близьких стосунках чоловіка та жінки, періодичні зустрічі між ними не є фактичними шлюбними відносинами.
В суді буде потрібно довести, що мало місце спільне ведення господарства, довести наявність спільного сімейного бюджету, майна, надати докази постійного спільного проживання і турботи одне про одного.
Як забрати свої речі?
Якщо добровільно не повертають ваші речі, треба звертатися з позовною заявою до суду. В позовній заяві важливо не лише перерахувати речі, які не повернули, але й довести, що вони дійсно ваші.
При цьому важливо врахувати таке: частинами 1-2 статті 74 Сімейного кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Тобто, якщо речі були придбані вами спільно, забрати їх як власні не можна.
Що є особистою приватною власністю?
При цьому не можна претендувати на те майно, що визначено в статті 57 Сімейного кодексу.
1. Особистою власністю дружини (чоловіка) є:
- майно, набуте нею (ним) до шлюбу;
- майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
- майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
2. Особистою власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Відповідно до Закону, на це майно претендувати не можна або в судовому порядку потрібно доводити, що воно дійсно ваше.
Готуємося до подання позовної заяви
Тож ви маєте підготувати позовну заяву відповідно до Закону і надати докази того, що неповернуті речі дійсно ваші.
Докази, що майно дійсно ваше, можуть надати свідки або особисто ви – чеками купівлі, фото-, відеоматеріалами, що це дійсно ваша річ.
Далі зробіть копії позовної заяви та документів для себе і відповідача і надайте їх до суду. Кожну копію документа потрібно завірити написом «згідно з оригіналом, дата, підпис, прізвище, ім’я, по батькові».
Треба обов’язково сплатити судовий збір. Призначення збору – «За подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу». Збір становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу і не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. В 2024 році ця сума дорівнює 1211,20 гривні.
До позовної заяви обов’язково додайте оригінал платіжки про сплату судового збору.
***
ВАЖЛИВО ЗНАТИ: згідно з пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №11*, майно приватного підприємства або фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
*Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 р.
Вікторія Гусакова, позаштатний юрист
