Телемедицина, або лікування на відстані: чи стане медична допомога кращою

Що відомо про телемедицину?

Термін «телемедицина» часто присутній у медіа, коли мова йде про дорожньо-транспортні пригоди, що сталися десь на периферії. І постраждалих, які перебувають у важкому стані. Їх доставляють до найближчого медичного закладу, а потім, на підставі результатів телеконсультування (проходить за допомогою відеозв’язку або телефонного зв’язку) з фахівцями лікарні у райцентрі або в якомусь великому місті, транспортують туди для подальшого лікування.

Ще телекомунікаційні технології приходять на допомогу тим, хто має намір поїхати лікуватися за кордон. Спочатку таким пацієнтам доводиться надсилати свої документи до клініки або проходити телеконсультування з фахівцями звідти.

От, здається, і все, що відомо про телемедицину. І лише тим, хто з нею стикався. Для більшості людей – і лікарів теж – це зовсім невідомий простір.

Адже спочатку її позиціонували саме як допоміжний захід, який дозволяє спростити питання діагностики інсультів, складних травм на відстані. Тепер телемедицина стає глобальним напрямом нашої медицини, і її мають нормувати новим законом.

Лікування не для всіх?

Теледіагностика, телелікування, телереабілітація – ці поняття є складовими нового закону. Але працюватимуть вони лише там, де є відповідне технічне забезпечення комп’ютерами, інтернетом – у кластерних лікарнях, великих амбулаторіях сімейної медицини, приватних медичних центрах.

А якщо людина мешкає у невеличкому віддаленому населеному пункті і не має комп’ютера, то вона, залишаючись хворою вдома, не матиме ані теледіагностики, ані телелікування, ані телереабілітації. На жаль, проблеми цього прошарку населення нашої країни (а він внаслідок війни стає дедалі ширшим) розробники закону до уваги не брали.

Крім того, терміни “теледіагностика”, “телелікування”, “телереабілітація” та інші можуть мати різні тлумачення, чіткого юридичного їх визначення не існує. Саме на це звернули увагу в Головному юридичному управлінні Верховної Ради і написали у своєму висновку:

«Визначення терміну «теледіагностика» не розкриває, між якими суб’єктами відбуватиметься обмін медичною інформацією. Слід звернути увагу на те, що Основи законодавства України про охорону здоров’я не містять визначення терміну «телереабілітація».

Враховуючи ці суттєві зауваження, а їх мали й інші комітети Верховної Ради, Головне юридичне управління Верховної Ради вважало за потрібне відправити законопроект на доопрацювання. Але ця рекомендація залишилася проігнорованою. І законопроект став чинним законом. Тепер надавати послуги з телемедицини мають право ті установи, які отримали ліцензію на медичну практику. І відбуватиметься це за умов повної відсутності норм і правил надання такої допомоги.

На що підуть європейські кошти?

Реалізація закону «Про телемедицину» не потребує додаткового фінансування з державного або місцевих бюджетів, а буде здійснюватися із застосуванням можливостей фінансової та технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні установи та організації, а також іноземні країни. Технічна допомога залучатиметься у вигляді експертної допомоги, необхідних матеріальних ресурсів, виділених на цільові потреби.

Залучення матеріально-технічної допомоги для розбудови телемедицини в Україні передбачено на три роки. Орієнтовна сума фінансового забезпечення для реалізації заходів з телемедицини на 2023 рік становить 91 мільйон 763,4 тисячі гривень. Кошти непогані, але зовсім незрозуміло, як і на що вони витрачатимуться, якщо якісного і чіткого юридичного підґрунтя у цього документа немає.

Дивує, що у пояснювальній записці до законопроекту його розробники стверджували, що закон немає ніякого відношення до роботи органів місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, соціально-трудової сфери, прав осіб з інвалідністю.

Прочитавши таке, постає питання: а навіщо тоді ухвалювати такий закон? Виходить, що він немає ніякого відношення до реальних проблем людей і створюватиме лише сприятливіші умови для теоретиків від медицини, які готуватимуть наукові статті й дисертації на тему цифровізації вітчизняної охорони здоров’я.

Світлана Комісаренко

*«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо функціонування телемедицини» № 3301-IX від 09.08.2023 року