Статті

Українці за кордоном: як приймає біженців Японія

Дівчина відверто розповіла нам про плюси і мінуси життя в Японії.

Обов’язково потрібна віза

У серпні 2022-го Олеся з подругою приїхали з Дніпра в Польщу. Але, оскільки обидві з юності цікавилися культурою аніме та японською мовою, то в перший же день у Варшаві вони пішли в японське посольство, подали документи на візу і пройшли співбесіду. Вже за тиждень дівчата отримали безкоштовні квитки на літак до Токіо.

– Всі українці, які їдуть до Японії для отримання тимчасового захисту за державною програмою, спочатку потрапляють у готель у місті Чибі, розташованому неподалік столиці, – розповідає дніпрянка. – Там біженці живуть доти, доки не отримають окремі квартири. Ми прожили в готелі з початку вересня до середини лютого. Весь цей час ми безкоштовно харчувалися у місцевому ресторані, одержуючи набори із базових продуктів. Також японці видавали нам кишенькові гроші на мінімальні потреби. Крім того, відразу ж надається медичне страхування, яке покриває вартість візитів до лікарів.

У лютому Олеся переїхала у двокімнатну квартиру у Сайтамі – місті за 40 хвилин їзди від центру Токіо. До речі, переселення з готелю відбувається виключно за згодою українців: їм пропонують різні варіанти житла, яке надає держава.

Виплат на життя вистачає

Українці, які рятуються в Японії від війни, мають хорошу фінансову підтримку. Поки Олеся жила в готелі, вона отримувала 1400 єн на день, коли переїхала до квартири – 2400 (зараз курс японської єни до української гривні становить 1 до 0,25). На ці гроші потрібно самостійно купувати їжу, одяг та оплачувати комунальні послуги. Найвитратніший пункт – електроенергія. Але без неї нікуди: взимку доводиться постійно включати обігрівач, оскільки централізованого опалення в Японії немає, влітку – кондиціонер чи вентилятор.

Загалом життя в Японії дуже недешеве. Особливо кусаються ціни на овочі та фрукти. Вони тут продаються поштучно або у невеликих наборах по кілька штук, навіть яблука та картопля. До цього українцям, які звикли купувати все кілограмами і, за японськими мірками, за копійки, звикнути дуже важко.

Ще в Японії дуже дорого коштують транспортні послуги, тож подорожі всередині країни – задоволення не з дешевих. Наприклад, квиток на поїзд від Сайтами, де мешкає Олеся, до Токіо коштує 600 єн (150 грн). Але найдорожчі – супершвидкісні потяги Сінкансен. За дві години проїзду від Токіо до Кіото доведеться заплатити приблизно 3,5 тисяч гривень.

Люди стримані, але Україні співчувають

– Загалом японці дуже доброзичливі, але досить закриті, вони всі емоції тримають у собі, – розповідає Олеся. – Водночас люди тут дуже виховані – їх з дитинства вчать поважати чужі кордони та особистий простір оточуючих. Наприклад, у Японії поширені кафе, де не треба ні з ким контактувати. Замовлення робиш в автоматі, отримуєш номерок, потім сідаєш за столик, огороджений з усіх боків. Свій номер ти кладеш під ширму, звідти отримуєш їжу – ніякого контакту з обслуговуючим персоналом.

На вулицях та в магазинах місцеві жителі часто питають дніпрянку, звідки вона приїхала. Почувши відповідь: з України зазвичай зітхають: мовляв, вам зараз важко. У токійському метро встановлені екрани, на яких можна побачити новини про Україну. А ще у столиці є волонтерський центр, який підтримує українських біженців. Взимку в ньому діяла програма «Зігріємо Україну»: багато японців збирали посилки нашій країні, приносили листівки та орігамі, зроблені своїми руками. Це було дуже зворушливо.

Гастрономічні нюанси

– Що стосується японської кухні, вона, попри мої побоювання, виявилася не такою екзотичною, як у Китаї чи В’єтнамі, – зазначає Олеся. – Японці не їдять комах чи хробаків. Вони дуже люблять смажену їжу в клярі – таким чином готують і м’ясо, і морепродукти, і овочі. Дуже поширені різні види локшини, а також рис. Його японці додають до різних страв так само, як ми хліб. Серед не найприємніших з погляду українців страв я б назвала натто – боби в соусі у вигляді слизу, що забродив. Вони дешеві і дуже популярні, але мають специфічний різкий запах, тому я досі не ризикнула їх спробувати.

Найбільше Олесі в Японії припали до смаку такоякі – кульки з тіста зі шматочками восьминога всередині. Коштує порція такого фаст-фуду недорого – близько 600 єн (приблизно 150 грн).

Для різних предметів – окремі числівники

Всього Японія прийняла майже 2,5 тисячі українських біженців, деякі з яких, незважаючи на виплати, шукають роботу. Звичайно, без знання мови тут доступна лише некваліфікована праця: прибирання, миття посуду, іноді приготування їжі. Англійська в Японії не дуже поширена, тому, якщо в планах затриматися тут надовго, доведеться вчити японську, чим Олеся і займається.

– Мову я почала навчати ще в Україні, зараз відвідую безкоштовні курси, – розповідає дівчина. – Вже можу розмовляти на побутовому рівні, але щоб вільно володіти, потрібно десь п’ять років. Головна складність – у ієрогліфах. Навіть самі японці часто роблять помилки, коли використовують їх. У японському 7 тисяч ієрогліфів, для повноцінного спілкування потрібно знати хоча б 2500. Існує дуже багато різних нюансів – наприклад, той самий ієрогліф можна читати по-різному. А до чисельних додаються різні суфікси, завдяки яким утворюються окремі слова. Так, у японському є різні числівники для плоских та об’ємних предметів, поверхів, тварин, людей тощо.

Плюси та мінуси

Плюси життя в Японії, на думку дніпрянки:

природна різноманітність: тут є гори, ліси, океан, озера, зимові та літні курорти. У країні дуже розвинений внутрішній туризм, тому японці рідко мандрують поза своєю батьківщиною.
вражаюча чистота на вулицях;
низький рівень злочинності;
висока культура та ввічливість населення;
добре розвинений сервіс;
трепетне ставлення до пам’яток та національної спадщини;
часті свята та фестивалі, які можна відвідати безкоштовно.

До мінусів країни можна віднести:

специфічний клімат: зокрема, влітку в Японії дуже спекотно та волого – на вулиці буквально нема чим дихати. Температура піднімається до +40С;
постійні землетруси – щонайменше раз на кілька місяців. На щастя, в основному вони слабкі і нетривалі;
необхідність знати японську – без мови вас чатуватимуть проблеми буквально на кожному кроці.

Коротко про ціни:

хліб – 200 єн (приблизно 50 грн)
чотири яблука середнього розміру – 600-700 єн (150-175 грн)
6 картоплин – 400 єн (100 грн)
пляшка безлактозного молока, 200 грам курячого філе, 10 яєць мають однакову ціну – близько 300 ієн (75 грн)

Ірина Кадченко