Чи готові ми до останніх часів за біблійних пророцтв?

Причина такого парадоксу в тому, що людина насправді боїться прийняти саму думку про кінець земного світу, його благ і тим більше про те, що може стати свідком апокаліптичних подій у своєму житті.

Але слід згадати слова Христа, звернені через апостолів до усіх нас: «Пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь» (Мт. 24:42). Інакше кажучи, ми завжди маємо бути готовими до найнепередбачуваніших обставин – і в періоди випробувань, і в час мирського благополуччя. Але чи намагаємося досягти успіху в цьому?

Минуле десятиліття нашого народу видалося особливо драматичним, а останні роки і зовсім зруйнували звичний перебіг життя. Однак людей, які смиренно приймають те, що відбувається як випробування, послані Господом, не так і багато. Погодьтеся, але більшість чисто по-людськи хоче, щоб життя повернулося до колишньої колії, щоб усе раптом стало «як раніше», і тому живе в постійному очікуванні повернення «нормальних часів», ніби заморозивши в очікуванні свої найкращі прагнення.

Такий світогляд можна зрозуміти, але, відверто кажучи, це лише погоня за ілюзією. Світ змінюється стрімко і глобально, і так, як було раніше, вже не буде. А якщо озирнутися на всю історію людства, то спокійні часи без воєн, революцій, епідемій, голоду та стихійних лих – скоріше виняток, ніж правило. Згадайте, що пережили наші найближчі предки – батьки, бабусі та дідусі – у першій половині минулого століття.

Прагнення до комфорту, як тілесного, так і душевного, саме собою є гріховним, але може стати пасткою для віруючої душі, якщо на цьому прагненні зосередити все помисли. І навпаки, якщо всі завдання наших душ спрямовані до Господа, то жодні катастрофи не зможуть похитнути нас.

Звісно, ми не знаємо навіть найближчого майбутнього. Усі футурологи, політологи, економісти, екологи та інші експерти постійно помиляються. Майбутнє знає лише Бог. Тому людина, яка замість туги за «нормальними часами» буде в міру сил виконувати Божі заповіді за будь-яких обставин, ніколи не залишиться розчарованою. Адже це земне життя є тимчасовим. І покладатися на нього не дуже розумно.

Ми не знаємо, що Господь приготував нам Своїм Промислом: чи це початок кінця часів, чи ще один період випробувань, яких було багато в історії. Але що відомо точно, то це те, що той, хто покладається на Бога, зможе перенести все: «Той, хто сподівається на Господа, як гора Сіон, не спонукається: перебуває навіки» (Пс. 124:1).

За матеріалами православної преси