Що думає генерал Залужний про війну та ядерну загрозу

У ньому він розповів про перебіг контрнаступу, постачання озброєння, своє ставлення до загрози ПВК «Вагнер» та ядерного шантажу.

Про контрнаступ: «Кожен метр дається кров’ю»

– Мене бісить, коли я чую, що довгоочікуваний контрнаступ України на сході та півдні країни почався повільніше, ніж очікувалося, – не приховує Валерій Залужний.

Така думка публічно висловлювалася західними офіційними особами та військовими аналітиками. За словами головнокомандувача, українські війська щодня відвойовують нові позиції і звільняють території. Просуваються вперед – нехай навіть лише на 500 метрів.

– Це не шоу, – наголошує Залужний, – яке дивиться весь світ і робить ставки. Щодня кожен метр дається кров’ю.

Генерал зазначає: для того щоб контрнаступ України просувався швидше, йому потрібно більше кожного виду зброї. І ці ресурси потрібні зараз.

Про перевагу в повітрі та снарядний голод

Залужний зауважив, що його найсильніші західні прихильники ніколи не почали б наступ без переваги у повітрі. Україна ж до досі не отримала сучасних винищувачів F-16 американського виробництва, обіцяних зовсім недавно. І які навряд чи надійдуть до осені. І це в найкращому випадку. Разом з тим очікується, що ЗСУ швидко відвоюють територію у окупантів.

На командному пункті у головнокомандувача є екран, який показує все, що відбувається у повітрі в будь-який момент: авіацію країн НАТО на західному кордоні України, літаки Військово-Повітряних сил ЗСУ у небі над Україною та російські – на східних кордонах.

– Кількість літаків, які чергують біля наших західних кордонів, удвічі перевищує кількість російських літаків, що спустошують наші позиції. Чому б нам не взяти звідти хоча б третину і переправити сюди? – запитує Залужний.

Оскільки російські винищувачі Су-35 оснащені набагато більш досконалими радарами і ракетами більшої дальності, старі українські літаки не можуть конкурувати з ними. У результаті війська на землі стають легкою мішенню.

Бракує і боєприпасів. За словами Валерія Залужного, наші війська повинні випускати не менше артилерійських снарядів, ніж супротивник. Але через обмежені ресурси росіяни іноді мають перевагу в 10 разів.

ПВК «Вагнер»: загроза з північного кордону

Коли журналісти запитали Залужного про те, як на війну вплинула спроба державного перевороту Євгена Пригожина, він відповів, що вагнерівці вийшли з передової ще до подій у Росії. Тому особливих змін генерал не помітив.

– Ми не відчули, що їхня оборона стала слабшою, – констатував головнокомандувач ЗСУ.

У той же час Путін заявив, що «вагнерівці», які не захочуть підписувати контракти з міністерством оборони, матимуть можливість приєднатися до ватажка ПВК Пригожина в Білорусі. І Залужному тепер, мабуть, доведеться враховувати нову додаткову загрозу на північному кордоні України.

– У мене багато страхів, і «Вагнер» – у їхньому числі, – не приховує головнокомандувач. – Наше завдання – підготуватися до гіршого та найімовірнішого сценарія. І ми постараємося мінімізувати можливі наслідки того, що може бути.

Про ядерний шантаж: «Що нам – здаватися?»

Ще одна загроза, до якої слід серйозно ставитися, – це застосування окупантами ядерної зброї. Нещодавно кремлівський диктатор заявив, що Росія може її застосувати при «загрозі існуванню держави».

Про реальність застосування тактичної ядерної зброї під час війни проти України попереджав президент США Джо Байден. Крім того, українська розвідка отримала інформацію про підготовку росіянами терористичного акту на Запорізькій АЕС.

– Ядерні загрози країни-агресора не зупинять ЗСУ у звільненні своїх територій, прокоментував заяву путіна Валерій Залужний. – Так само, як загроза теракту на Запорізькій АЕС не призупинить спроби повернути контроль над нею у рамках контрнаступу України.

– Мене це зовсім не зупиняє, – наголосив головнокомандувач. – Ми робимо свою роботу. Всі ці сигнали чомусь приходять ззовні: «Бійтеся ядерного удару». Ну і що нам – здаватися?

Підготувала Вероніка Поліщук

P.S. Генерал Валерій Залужний двічі відвідав Рівненську АЕС на тлі загрози теракту на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС). Там обговорювалися можливі сценарії розвитку подій на ЗАЕС і питання комунікації між військовиками та енергетиками на випадок катастрофи.