Висип від спеки: як боротися з пітницею

Які фактори викликають розвиток пітниці у дорослому віці і як вона проявляється, розповів лікар-дерматовенеролог вищої категорії Володимир Агафонов.

Де з’являються висипання?

Пітниця – це дерматологічне захворювання, яке проявляється шкірними висипаннями. Вони виникають через порушення потовиділення, терморегуляції або захисних функцій верхнього шару шкіри. Багато хто вважає пітницю виключно дитячою хворобою, але вона нерідко вражає і дорослих, особливо у спеку при високій вологості. В окремій групі ризику – пацієнти з ендокринними порушеннями, лежачі хворі. Але є і хороша новина: висип при пітниці незаразний.

Пітниця може з’явитися на будь-якій ділянці тіла, але частіше подразненню піддаються зони, щільно закриті одягом: пахви, пахова зона, внутрішній бік стегон, у жінок – шкіра під грудьми. У разі вираженої пітливості патологічні висипання виникають на обличчі, шиї та волосистій частині голови, а також на згинах ліктів і під колінами.

Чому виникає висип?

Основна причина пітниці – закупорка проток потових залоз, через що піт не виходить назовні, а затримується під шкірою, викликаючи появу висипань. При цьому збій у роботі потових залоз можуть спровокувати різні фактори: перегрів організму, вживання алкоголю, інтенсивне фізичне навантаження, прийом деяких ліків, використання антиперспірантів і косметичних засобів, носіння одягу та взуття із синтетичних матеріалів, недостатня особиста гігієна.

До внутрішніх причин, що спричиняють розвиток пітниці, належать кардіологічні захворювання, проблеми зі щитовидкою, цукровий діабет, ожиріння, а також тривале підвищення температури тіла, яке супроводжує інфекційні захворювання.

Якою буває пітниця?

Виділяють чотири види пітниці залежно від глибини закупорки потових проток і характеру висипу: кристалічну, червону, папульозну та апокринну.

• Кристалічна – найлегша форма хвороби, що вражає потові канали у верхньому шарі епідермісу і проявляється у формі дрібних прозорих безболісних пухирців, що лопаються при найменшому дотику.
• Червона пітниця розвивається у глибших шарах шкіри. Для неї характерною є поява червоних пухирців і вузликів із запальним ореолом, що супроводжуються свербінням та поколюванням. Висипання зазвичай локалізуються у шкірних складках, ліктьових і колінних ямках.
• Папульозна форма – ускладнення червоної пітниці, коли пухирці запалюються, заповнюються гноєм, зливаються у великі ділянки. Уражена шкіра червоніє, набрякає і сильно свербить. Свербіж і печіння призводять до розчісувань, через що виникає ризик приєднання інфекції.
• Апокринна, або глибока пітниця вражає потові протоки в дермі (глибшому шарі шкіри). Вона викликає утворення більших і глибше розташованих прищів (папул), які часто є болючими при натисканні.

У цілому загальне самопочуття людини за неускладнених форм пітниці залишається задовільним.

Яке лікування призначають?

Діагноз «пітниця» зазвичай ставиться сімейним лікарем або дерматологом на підставі характерних симптомів. Додаткові методи діагностики потрібні лише у складних випадках. Також важливо відрізнити пітницю від алергії, грибкових уражень шкіри, герпетичних та вірусних висипань.

Неускладнені форми пітниці не потребують специфічного лікування. Достатньо усунути провокуючі фактори, що викликають підвищену пітливість ( у спеку частіше приймати душ, провітрювати приміщення, носити легкий одяг та взуття тощо).

Якщо ж висипання великі і супроводжуються свербінням, застосовуються антигістамінні препарати, загоювальні засоби з пантенолом і цинком, дитячі присипки. У разі розвитку бактеріальних ускладнень призначаються мазі з антибіотиками.

Чим небезпечна пітниця?

Якщо не перемогти пітницю на ранньому етапі, можливим є розвиток:

• – ангідрозу – тотального порушення потовиділення, при якому перегрівання супроводжується сухістю та розтріскуванням шкіри, слабкістю, тахікардією, інтоксикацією;
• – гіпергідрозу – аномальної пітливості;
• – везикулопустульозу – гнійно-запального ураження потових залоз через приєднання стафілококової або стрептококової інфекції;
• – пахвового гідраденіту – утворення великих болючих вузликів, наповнених гноєм.

Ірина Кадченко