Історія повторюється: у вибуху греблі Каховської ГЕС проглядається знайомий почерк НКВС

Гадаю, немає сенсу доводити, що «мета виправдовує засоби» – це спосіб мислення нелюдів, для яких норма життя – йти до своєї мети по трупах. Не ведучи їм обліку – ані чужим, ані своїм. У вересні 1999 року путіну вистачило «всього» 250 трупів росіян, щоб успішно стартувати на шляху до президентства. Вибух у торговельному комплексі в Москві, вибух житлового будинку в Буйнакську, потім ще один житловий будинок в Москві, потім у Волгодонську. Після цього – голослівне звинувачення в усьому чеченців, знищення Грозного «килимовим» бомбометанням – і ось уже до самих кісток ФСБшник путін чітко розуміє, що не помилився у виборі методу отримання голосів виборців.

Зараз в Україні, йдучи по трупах (чужих та своїх) до своєї мети (недосяжної!), путін вже не задовольняється підірваними багатоповерхівками. Йому вже мало навіть знищених цілих міст. Підірвавши 6 червня греблю Каховської ГЕС на Херсонщині, цей плеканець сталінських НКВС зрівняв себе з Гітлером на вагах історії.

Так, вибух Каховської греблі – цілковита калька з аналогічного «подвигу» чекістів 18 серпня 1941 року, коли було підірвано греблю ДніпроГЕС у Запоріжжі. У вибуху з величезними людськими та матеріальними жертвами відразу було звинувачено нацистів, які вже підступили до Запоріжжя і нібито розбомбили ГЕС з повітря. Перед цим, щоправда, панувала версія з ворожими диверсантами. Але розсекречені через півстоліття документи показали все з точністю до навпаки. На початку серпня в найуразливіші місця греблі було закладено понад 20 тонн вибухівки, що доставлена літаками з Москви. Досі невідомо, хто визначив «день Д» і час підриву. Думки відрізняються від самого Сталіна до переляканих вояків з полку НКВС, які відповідали за акцію. Вибух, що прогримів, був так само незграбно підготовлений, як і нинішній у Каховці. Є думка, що рашисти з недоумства свого не розрахували силу вибуху: вони хотіли лише «розширити» Дніпро в пониззі і притопити острови біля Херсона, боячись атаки ЗСУ, а реально втопили всю свою оборону. Ось так і 1941-го: замість запланованих 40 – 50 метрів греблі вибух виніс 165 метрів із 600 (фото). Вниз річкою пішло цунамі заввишки до 30 метрів, хвиля на своєму шляху знесла десятки прибережних сіл. Вода забрала життя кількох десятків тисяч цивільних (точної цифри, зрозуміло, немає) і ще близько 20 тисяч червоноармійців (навіть їх ніхто не спромігся попередити). У плавнях загинуло багато тисяч голів худоби, у воду знесло низові райони Запоріжжя з величезними запасами військового провіанту, десятками тисяч тонн продуктів харчування. Потужний потік захопив на дно десятки суден разом з командами. Декілька тисяч червоноармійців до вибуху перебували на лівому березі, нижче за течією. Водою вони виявились відрізаними від своїх і незабаром були полонені.

Засоби 1941-го не виправдали мети: Запоріжжя не втримали. Не слід сумніватися, що історія повториться і в 2023 році. В газеті «The New York Times» від 21 серпня 1941 року у передовиці про підрив ДніпроГЕС відступаючими росіянами було порівняння зі «скорпіоном, який вжалив сам себе». Сьогодні розхожий вислів – «вистрілити собі в ногу». Але не в ногу, а у скроню вистрілив собі путін, давши команду на підрив Каховської ГЕС. На цей шквал води ЗСУ дадуть відповідь ще більш згубним шквалом сталі і вогню. Вже скоро. Вірмо у це!

Валерій Боянжу, Херсон – Одеса.