Головний біль: які симптоми небезпечно терпіти?

Які види головного болю бувають і при яких симптомах треба терміново йти до лікаря, розповіла терапевтка вищої категорії Ганна Кондратьєва.

Не застрахований ніхто

Головний біль – одна з найпоширеніших скарг, з якою люди звертаються до терапевтів. Він включає всі типи дискомфорту, які сконцентровані в області голови. Якщо узагальнити, то це різні болісні відчуття, які локалізуються в районі скронь, очей, перенісся, потилиці і можуть бути тупими, гострими, свердлильними, пульсуючими і здавлюючими. Симптоми здатні з’являтися без очевидної причини або як реакція на світло, шум, різкі звуки та інші подразники.

Природу виникнення головного болю остаточно не вивчено. Вважається, що його можуть викликати як різні ураження мозку внаслідок запальних процесів, так і психогенні причини (мають психічне або емоційне, а не фізичне походження).

За статистикою, від регулярного головного болю страждають 7 людей з 10, причому це можуть бути чоловіки та жінки, діти та люди похилого віку.

Який буває?

За причиною виникнення головний біль поділяють на два типи: первинний (більш поширений) і вторинний.

У першому випадку часто неможливо визначити конкретну причину болю за допомогою ретельної діагностики. І хоча такий головний біль буває сильним, тривалим і помітно погіршує якість життя, він не свідчить про серйозне захворювання. До цього типу належать мігрені (інтенсивні пульсуючі головні болі в одній половині голови), головний біль напруги (тупий і монотонний, зі стискаючим ефектом, що виникає через стрес, спазм м’язів шиї, плечей і голови), і кластерний головний біль (напад гострого болю або печіння в області ока). До первинних належать також головні болі, викликані кашлем і фізичним навантаженням.

Вторинні головні болі – наслідок інших захворювань. Вони можуть виникати при гіпертонії, глаукомі, синуситі, черепно-мозкових травмах, крововиливі в мозок, коронавірусі, менінгіті, енцефаліті, пухлинах мозку та інших небезпечних патологіях.

Як діагностувати і лікувати?

Для точної діагностики необхідно описати лікарю (терапевту або неврологу) характер головного болю і супутніх симптомів. Крім опитування та огляду, фахівець мусить призначити низку обстежень та аналізів. У кожному випадку вони індивідуальні, але можуть включати електроенцефалограму (ЕЕГ), МРТ і КТ головного мозку, електрокардіографію (ЕКГ), рентгенографію черепа, ультразвукову доплерографію (УЗДГ) судин шиї, загальний аналіз сечі та крові. Іноді потрібні додаткові консультації окуліста, ендокринолога, психотерапевта.

Терапія призначається залежно від типу головного болю і причини, що його викликала. При первинному болі усувають основні фактори ризику (стрес, нестачу сну, подразники), призначають знеболювальні та седативні препарати, фізіотерапевтичні процедури, масаж голови та шийно-комірцевої зони, ЛФК.

При вторинному головному болю, перш за все, необхідно встановити патологію, яка спровокувала його виникнення. Крім лікування основного захворювання, також застосовують анальгетики та інші препарати, індивідуально призначені лікарем.

Як попередити?

При схильності до будь-якого типу головного болю рекомендуються прості заходи профілактики:

• виключіть з раціону продукти з підсилювачами смаку та консервантами, а також солоні та копчені страви – вони посилюють болісні відчуття;
• випивайте на день не менше двох літрів чистої води;
• частіше провітрюйте кімнату, особливо перед сном;
• спіть приблизно 8 годин на добу, але не більше, бо надлишок сну також призводить до млявості та головного болю;
• не зловживайте прийомом знеболюючих препаратів – їх передозування провокує головний біль;
• щодня мінімум годину проводьте на свіжому повітрі.

Коли слід хвилюватися?

Термінового звернення до терапевта або невролога потребують головні болі такого характеру:

• різкі, нестерпні або пульсуючі;
• такі, що посилюються протягом кількох днів або тижнів;
• такі, що наростають при фізичному навантаженні, кашлі або чханні;
• заважають повноцінному сну;
• супроводжуються нудотою та блюванням;
• на фоні підвищення температури тіла;
• на тлі розвитку психічних та неврологічних розладів (порушення мови, координації; оніміння, судоми).

Ірина Лебединець