Як розрізнити святих на іконах і зрозуміти «мову» дзвонів?

Сьогодні ми розкриємо деякі таємниці християнських звичаїв та атрибутів.

Що означають предмети в руках ангелів і святих?

На християнських іконах, крім Богоматері та Христа, зображують святих, ангелів та архангелів. У руках вони тримають предмети, які, здавалося б, ніяк не пов’язані з релігійним сюжетом. Однак кожен із предметів, зображених на іконах, має певне значення.

Ангели на іконах зазвичай виглядають як юнаки з німбом та крилами, які одягнені так само, як одягалися візантійські сановники та воєначальники. На лобі у них пов’язана стрічка з дорогоцінним каменем, а розгорнуті сувої, які вони тримають у руках, містять слова привітання, гімни та повчання для тих, хто входить до храму.

Архангелів, або архістратигів, Михайла та Гавриїла зображують з певними атрибутами. Михайло вважається ватажком небесного воїнства, тому в руках він тримає вогняний меч. А ось Гавриїла частіше можна побачити на іконах поряд з Богородицею, тому що він був хранителем таємного знання і приніс їй звістку про народження Ісуса, а пізніше про її успіння. Іноді архангели тримають в руках глобус або дзеркало, що символізують світобудову, або жезл – символ влади та гідності. А от коли посланці Бога тримають у руках труби, це символізує день Страшного суду, про який і сповістить «трубний голос», тобто звуки труб. Також архангелів можна побачити зі знаряддями Христових пристрастей у руках – хрестом, чашею або списом з губкою, які нагадують нам про подвиг Христа.

Іноді поруч зі святим зображували знаряддя його катувань і страти або професії, якою він займався за життя. Наприклад, святих царського роду зображують у коронах, Римських пап – у тіарах, авторів релігійних праць – з Писанням у руках, мучеників – із пальмовими гілками, а атрибутом пустельників обов’язково є череп. Коли більшість людей були неписьменними, такий набір символів дозволяв парафіянам визначити, хто саме зображений на іконі.

Чим відрізняються православні та католицькі зображення?

Ікони існують як у православ’ї, так і в католицизмі. Проте з-поміж них є помітна різниця, оскільки їхні іконописні традиції розвивалися по-різному. Православні ікони завжди створювалися лише з однієї метою – молитви, а образ святого мав викликати трепет. У католиків ікона – це історія з життя святого, зображена на картині.

Іконописний канон у православ’ї завжди був дуже суворим і не допускав найменших відхилень, а ось у католицизмі заохочувався прояв таланту і фантазії художника. Наприклад, ім’я автора католицької ікони майже завжди відоме, тоді як творці православних ікон найчастіше анонімні.

Якщо говорити про конкретніші відмінності в образах католицьких та православних святих, то їх кілька:

• на православних іконах імена на іконах пишуться скорочено церковнослов’янською або грецькою мовами, а у католиків – латиною,
• німб на православних іконах схожий на коло, що світиться, а в католицькій іконографії він зображується над головою святих у вигляді тернового вінця або корони,
• православні іконописці ніколи не прагнуть сфотографувати святого таким, яким він був за життя – для православ’я важливіше, як він виглядає на небесах. З цієї причини православні образи не мають тіней,
• православні ікони двомірні і справляють враження плоских. В них абсолютно немає об’єму, на відміну від католицьких, наповнених фарбами і напівтонами,
• тільки на православних іконах святі тримають праву руку поверх лівої – цей жест уособлює перемогу духу над гріховною плоттю.

Що означає півмісяць на хресті?

Багато хто дивується, чому на християнському хресті зображують мусульманський півмісяць. Ті, хто так думає, помиляються: жодного зв’язку з мусульманством цей півмісяць не має. Він має назву «цата», і вперше з’явився на християнських хрестах набагато раніше, ніж виник іслам. Православні хрести з цатою-півмісяцем ставили ще на стародавні храми, наприклад, такий хрест можна було побачити на стіні монастиря Святої Катерини на Синаї у VI столітті. А офіційною емблемою Османської імперії півмісяць став лише після 1453 року.

У доісламські часи півмісяць був державним знаком Візантії і символізував царську владу, а пізніше – Ісуса Христа. Також за християнською традицією, купольний хрест із півмісяцем означає храм як єдиний корабель спасіння, який може доставити людську душу у тиху пристань вічного життя.

Часто цату можна побачити на одязі Миколая Чудотворця, а також на іконах Трійці, Ісуса, Богородиці.

Про що дзвонять церковні дзвони?

Дзвін сповіщає нас про різні події – радісні та сумні, сповіщає про початок служби, запрошуючи віруючих до храму.

Згідно з літописами, у давнину в дзвони били не так, як зараз. У той час дзвонарі ударяли рухомим «язиком» у нерухомий дзвін. Сучасні ж дзвони розгойдуються разом «язиком», що надає церковному дзвону особливого звучання. Крім того, характерний дзвін православним дзвонам надає їхня кількість. Кожна дзвіниця здавна має «комплект» дзвонів – від найменших до найбільших. Адже, крім ударів в один дзвін, існує також «дзвінна музика», яка можлива лише з дзвонами різного розміру та ваги, що видають різний звук. За цими звуковими відмінностями можна зрозуміти, що саме відбувається у храмі і яка відзначається подія з церковного життя. Існує кілька видів дзвону:

• благовіст – одиночні удари у великий дзвін (такий дзвін сповіщає про початок богослужіння),
• дзвін – кілька одночасно дзвонів (такий дзвін звучить перед початком урочистих служб, під час великоднього тижня, а також хресних ходів),
• передзвін – почергові удари, що складаються з передзвону та трезвона (такий дзвін можна почути перед освяченням води),
• перебір – по одному удару в кожен дзвін – від малого до великого (такий дзвін висловлює скорботу, його здійснюють під час відспівування померлих).

Як зображають святих в інших релігіях?

У буддизмі та індуїзмі святих і богів також можна відрізнити за символами або кольором одягу. Їх зображують з атрибутами, які відповідають життю того чи іншого персонажа цих релігій. Наприклад, індійську богиню щастя Лакшмі можна впізнати за квіткою лотоса в руках, а архатів, бодхісаттв, Будд і девів – за чашами і палицями в руках, коронах, а також по безлічі прикрас.

Те саме стосується і ісламу. Наприклад, характерною ознакою Хідра, або «раба Аллаха», якого вважають наставником пророка Муси (Мойсея), є наявність зеленого кольору – як в одязі, так і в оточенні. Також він має ряд інших атрибутів, наприклад, рибу, яку він тримає в руках. До речі, саме легенди про Хідр стали однією з причин східної гостинності, оскільки вважалося, що він може прийти в будинок у будь-якому вигляді.