Такі втрати залишають глибокі рани, що не загоюються, і тим, хто залишився жити, потрібно допомогти подолати біль втрати. Найліпше це зможуть зробити близькі люди.
Не використовуйте утерті фрази для втішання
Кожна людина по-своєму переживає втрату — комусь у цей момент допомагає віра, а комусь – заняття улюбленою справою. Єдиного рецепту від горя немає, але є поради психологів, які можуть допомогти.
Потрібно розуміти, що спочатку людина впадає в шоковий стан, свого роду заціпеніння, яке може тривати близько десяти днів. Людина може зовні виглядати як завжди, проте внутрішньо перебувати у дуже важкому стані. І оточуючі мають це враховувати.
У цей час важливо не випускати людину з поля зору. Проте не обов’язково чіплятися до неї з розмовами та втіхами, особливо, якщо вона цього не хоче. Можна просто бути поряд. Ніколи не використовуйте звичні та утерті фрази на кшталт «все минеться, все владнається». По-перше, людина на цьому етапі не сприймає подібного утішання, по-друге, це швидше викличе роздратування, ніж умиротворення.
Найдієвішим є тактильний контакт, який може вивести людину з важкого шоку. Обійміть її або просто сядьте поруч, щоб вона відчула ваше тепло. Будь-який дотик у такій ситуації допоможе виходу емоцій – слів, дій, сліз.
Якщо людина хоче побути одна, залиште її, але намагайтеся бути неподалік. Якщо вона захоче поговорити з вами, вислухайте її. Зупиняти людину, що плаче, не потрібно — сльози дають можливість емоційно розрядитися. А якщо ви не дасте людині виплакатися, то не дозволите їй полегшити душевний біль. Справа в тому, що сльози сприяють виробленню заспокійливих речовин — так уже влаштований наш «слізний» апарат.
Не жаліти, а долучати до роботи
Приблизно через тиждень – десять днів треба почати потихеньку долучати людину до якоїсь діяльності: відправити на роботу, доручити домашні турботи, зайняти іншими корисними справами, щоб вона змушена була відволікатися від своїх думок.
Традиційно так склалося, що до людини, яка тужить, прийнято ставитися надзвичайно дбайливо, але психологи застерігають від такого ставлення. Насправді ж, коли всі навколо дивляться з жалістю та співчуттям, це тільки нагадує про пережите горе. Важливо показувати, що хоч ви і розумієте її стан, але все ж таки ставитеся до неї як до звичайної людини, не роблячи жодних поступок і послаблень.
Входити у звичну колію життя людина почне приблизно через місяць-півтора. У цей час горе трохи згладжується, людина починає знову виявляти інтерес до навколишнього світу. Проте для повного відновлення має минути не менше року. І хоча сум і біль від втрати залишаються, вони вже не будуть настільки болісними.
Допоможуть найпростіші дії
Примушуйте людину знаходити час для догляду за собою – для гігієнічних та косметичних процедур, для підтримання охайного зовнішнього вигляду.
Знаходьте час для спільних прогулянок або іншої фізичної активності – це зменшить емоційну напруженість.
Створіть сімейну «групу підтримки» – частіше збирайтеся разом із родичами чи друзями. Таке тепле спілкування не дозволить людині зосередитись лише на своєму горі. Навіть якщо вона не братиме участь у розмові, це зможе відволікти її.
