Проблем з підтвердженням стажу стане більше, розмірковують спеціалісти

Інакше доведеться чекати, коли виповниться шістдесят три або навіть шістдесят п’ять років для призначення хоча б соціальної пенсії. Проте стаж спочатку потрібно заробити, а потім ще й довести його наявність. Наше законодавство і так не ідеальне, а в умовах серйозних економічних або воєнних потрясінь воно може стати марним. І над цим треба замислитися вже зараз.

Зруйновані міста і мільйони біженців

Теоретично стаж можна підтвердити навіть за відсутності трудової книжки, про що ми неодноразово писали. Але на практиці далеко не завжди і не все залежить від людини.

Конкретний приклад. На приватному підприємстві працювало кілька сотень людей. За місяць після початку бойових дій підприємство повністю зупинилося. Люди навіть не отримали борги за зарплатою. Запитати нема з кого, зв’язку з керівництвом немає. Це, напевно, не поодинокий випадок. Не кажучи про те, що багатьом довелося спішно виїхати зі своїх міст як біженці-переселенці. Можливо, багато які з них уже ніколи не зможуть отримати потім довідки з місця роботи, як і забрати свої трудові книжки. Це один бік медалі – коли мільйони людей відразу залишилися без роботи і поки що не можуть напрацьовувати собі не те що стаж, а просто заробити на шматок хліба. Інший бік медалі – як у майбутньому підтвердити стаж, який людина вже заробила? Зараз це питання здається не таким важливим і терміновим, але рано чи пізно з ним доведеться зіткнутися.

Про паперові та електронні трудові книжки

Коротко нагадаємо, що основним документом, що підтверджує стаж до 2004 року, є трудова книжка. За її відсутності приймаються довідки з місця роботи або з архівних установ. Але й за старих часів люди стикалися з проблемою, коли, наприклад, трудову книжку втрачено, підприємство ліквідовано, а документи в архів не здавалися. Хоча ще існує остання рятівна соломинка – підтвердження стажу свідченнями.

Усі періоди роботи після 2004 року переважно підтверджуються даними із системи персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків. Більше того, з минулого року почалася поступова відмова від паперових трудових книжок. Відділи кадрів стали оцифровувати трудові книжки своїх працівників і передавати ці дані до Пенсійного фонду. Таку ж процедуру людина може зробити самостійно, зареєструвавшись на порталі Пенсійного фонду. В ідеалі протягом п’яти років усі дані про стаж усіх працюючих людей мали осісти в базах Пенсійного фонду як за періоди роботи з 1 січня 2004 року, так і до цієї дати. Але зараз очевидно, що із цим можуть бути проблеми.

Якщо людина працювала офіційно і підприємство сумлінно відраховувало за неї страхові внески до Пенсійного фонду, то переживати за стаж після 2004 року, швидше за все, не варто. Головне – щоб система персоніфікованого обліку далі працювала і всі відомості у ній збереглися. А тим, хто має багато стажу до 2004 року і хто ще не встиг оцифрувати свої трудові книжки, важливо подбати про те, щоб їх не втратити.

Проблеми жителів «сірих зон»…

Мало хто замислювався, що, наприклад, стаж у так званих окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) після 2014 року при призначенні пенсії на підконтрольній Україні території не зараховується. Те саме стосується і стажу, набутого, наприклад, у невизнаній Придністровській республіці. Як ми знаємо, нині не лише частина Донбасу, а й деякі населені пункти на півдні України контролюються збройними силами РФ. Доля людей, які живуть там, у тому числі їхня робота і пенсійне забезпечення, залишаються під питанням. Напевно, до закінчення бойових дій ці питання залишаться невирішеними. Але, очевидно, що до пенсійного законодавства доведеться вносити чергові поправки, принаймні, щоб врегулювати відносини людей з цих регіонів з Пенсійним фондом за час бойових дій та окупації.

Якщо говорити про внутрішньо переміщених осіб, то тут певні напрацювання є. У таких людей проблем з підтвердженням стажу та призначенням пенсії може бути менше, ніж у тих, хто, наприклад, виїхав за кордон. На допомогу прийде насамперед і вже згадана система персоніфікованого обліку (єдиний державний реєстр застрахованих осіб), і трудова книжка (якщо буде на руках). Багато людей після 2014 року переїхали з Донбасу та Криму на підконтрольну Україні територію і, переважно без проблем, переоформили або згодом оформили пенсії.

…і вимушеної еміграції

А от із тими, хто виїхав за кордон, набагато складніше. Якщо люди поїхали ненадовго і згодом повернуться, то просто втратять стаж за цей час. Якщо ж залишаться жити за кордоном, багато чого залежить від того, в якій країні вони залишилися. З деякими країнами України підписано договори про співпрацю у сфері пенсійного забезпечення. У деяких випадках можливим є взаємозарахування стажу, тобто стаж, набутий в Україні, буде зараховуватися і в іншій країні. Але так далеко не скрізь. І тут, звісно, важливо все підтверджувати документально.

Найчастіше доводиться робити запити з однієї країни до іншої, щоб усе це врегулювати у кожному конкретному випадку. Тут уже відіграє роль логістика, бюрократія і просто політика – які стосунки і з якими країнами у нас будуть після війни, і як добре працюватиме наш Пенсійний фонд у цих умовах. Але важливо розуміти, що багато українців, які зараз втратили житло, роботу та інші блага, згодом можуть залишитися ще й без пенсії через неможливість у майбутньому підтвердити свій стаж. Про це треба подумати наперед. Звичайно, завжди хоча б невелика надія залишається на державу. Хоча, як ми вже писали раніше, не всі пенсійні проблеми було вирішено для переселенців і протягом останніх восьми років, а тепер у Міністерства соціальної політики з’являються іще складніші виклики.

Сергій Коробкін