На неділю 22 червня очікувалося стільки культурних заходів, що напередодні був зібраний весь особовий склад обласного управління та одинадцяти міських відділків міліції. Вихідний день скасовувався, для забезпечення порядку в місті наказано було всім бути напоготові. Хто міг припускати, що переживання з приводу чергування у вихідний через кілька годин здадуться такою малістю.
Ось як згадує ранок 22 червня комісар міліції III рангу у відставці, тодішній начальник управління міліції Одеської області Олександр Кузьменко:
«На світанку 22 червня мене розбудив телефонний дзвінок. У той же момент я почув, що до будинку під’їхала машина. У слухавці впізнав голос начальника Управління НКВД по Одеській області Малініна:
– Швидше приїжджайте до управління, машину за вами послано!
– Що сталося, Леоніде Андрійовичу?
– Війна! Німеччина напала на Радянський Союз. На кордонах йдуть бої …»
Нарада в кабінеті Малініна тривало недовго. Щойно були визначені завдання одеської міліції в період воєнного часу, як над Одесою з’явилися німецькі бомбардувальники. Вони скинули кілька бомб на мирне місто. В одному з районів був зруйнований великий житловий будинок.
На жаль, крім тих людей, які співчували і допомагали постраждалим, відразу знайшлися і любителі легкої наживи – грабіжники і мародери зліталися на горе людей, як стерв’ятники. Негайно на місце прибула група працівників міліції. Вони не тільки допомагали в розчищенні ділянки, а й стежили за порядком і не давали розгулятися тим, хто прагнув «нагріти руки» на чужій біді.
Одного разу під час нічної бомбардування – а німці виявляли з настанням сутінків особливу активність – постраждав музей Пушкіна. Оперативна група міліції займалася порятунком експонатів музею. В цей час на готель «Червоний» (нині «Брістоль») впала запальна бомба, почалася пожежа. Скориставшись метушнею, грабіжники проникли в готель і почали набивати валізи. Набравши скільки могли – по дві валізи на кожного – чорним ходом вони вислизнули у двір, розраховуючи в загальній плутанині залишитися непоміченими, але тут же були затримані працівниками міліції першого міського відділку.
Не гребували злочинці і малою наживою. Під час повітряної тривоги, коли одесити ховалися в укриттях, вони проникали у спорожнілі квартири, грабували, забирали все більш-менш цінне.
Саме тоді за допомогою груп громадського ладу були організовані цілодобові чергування біля кожного під’їзду кожного житлового будинку, посилена постова і патрульна служба міліції. Патрулювали на машинах, вночі в місті можна було побачити кінні роз’їзди, які не покидали свій пост і під час повітряної тривоги.
За свідченням Олександра Кузьменка, в період з 22 червня по 15 жовтня 1941 року було затримано за мародерство 78 осіб, за спекуляцію заарештували 419 осіб, за крадіжки – 116. Крім того, правоохоронці виявили майже 1,3 тисячі дезертирів і більше 3 тисяч «ухильників». Понад дві сотні людей потрапили до в’язниці за контрреволюційну агітацію. Не дрімали шпигуни і диверсанти, вони використовували для підривної діяльності кожну нагоду, – розповідає зберігач фондів музею Головного управління Національної поліції в Одеській області Світлана Кривчук-Новак.
5 серпня почалася героїчна оборона Одеси. У перші дні облоги був створений оперативний загін міліції в кількості 1200 чоловік. Завданням загону була ліквідація дрібних груп супротивника, а таких спроб диверсійних проникнень в місто траплялося чимало.
***
В ту ніч йшла звичайна перевірка пікетів. Міліцейський загін, під’їхавши до Аркадійський парку, залишив машину, люди вирушили до посту. В цей час пролунали постріли, звук ішов з моря, перевіряльники побігли до узбережжя і там знайшли пікет. Старший пікету доповів про затримання трьох німців, що пристали до берега на гумовому човні. Диверсанти були одягнені у форму радянських моряків, озброєні пістолетами, мали дві портативні рації, ракети та вибухівку. Затримані під посиленим конвоєм були відправлені до управління.
***
Пізно вночі Олександрові Кузьменку повідомили по телефону, що в районі четвертої станції Великого Фонтану зафіксовано висадку повітряного десанту. Подібні повідомлення надходили часто, бувало, що вони не підтверджувалися, але відреагувати було необхідно. Вислали групу міліціонерів. Через деякий час прибув мотоцикліст з донесенням від старшого групи. Він повідомляв, що десант не виявлений, але недалеко від трамвайної лінії знайдено міни уповільненої дії, спущені на парашутах. Очевидно, їх і сприйняли за людей. Фашисти часто скидали такі міни на трамвайні лінії, де-небудь на околиці міста. В результаті гинули люди, порушувався транспортний рух. Цього разу жертв не було, на місце диверсії прибули сапери, міни були знешкоджені.
***
Оперативний загін чергував вдень і вночі в повній бойовій готовності – і відпочивати їм не доводилося. Так, у глуху осінню ніч надійшло повідомлення про те, що на вулиці Ніжинській з порожнього багатоповерхового будинку передаються якісь світлові сигнали. На місце відразу виїхала оперативна група на чолі з начальником карного розшуку М. М. Пухальським, два великих будинки були блоковані і оглянуті, але диверсанти не виявлені. Почався артилерійський наліт. Було вирішено блокування будинків не знімати, а вранці ще раз їх перевірити.
На світанку загін знову вийшов на пошуки. Оглянули всі поверхи, підвали, горищні приміщення, але нікого не знайшли. Тоді перевірили порожню будівлю на протилежному боці вулиці і тут, в одному з підвалів, побачили гітлерівців, що спали на ліжках. При них була портативна рація, ракети, пістолети та інше шпигунське спорядження. Німці були одягнені в цивільне, один з них добре знав російську мову. Ворожих коригувальників передали до штабу Приморської армії.
Незабаром в місті було введено карткову систему, що тут же дало сигнал спекулянтам і шахраям. У постачальницьких організаціях почалися розкрадання, але їх швидко розкрили.
Настав той трагічний день, коли було оголошено про відступ регулярних військ. Стало відомо, що міліція буде йти з Одеси з останніми частинами армії, а до цього треба було зробити вигляд, що міліцейські частини далі несуть свою службу – і навіть у посиленому режимі. Посилення патрульної служби в місті було покликане маскувати евакуацію, вводити в оману фашистську розвідку. Щоб постові і регулювальники були помітнішими, їм видали білі рукавички, а замість касок – формені кашкети.
15 жовтня головні сили Одеського оборонного району почали відхід з фронту. До кінця дня з міста зняли патрульних і постових. На той час були повантажені на транспорт головні сили військ, які обороняли Одесу, невеликі підрозділи прикриття прибули до порту після півночі.
Олена Антонова
Фото і документи надані музеєм Головного управління Національної поліції в Одеській області.
За героїчну оборону з 5 серпня по 16 жовтня 1941 років Одесу було удостоєно звання «Місто-герой».
22 грудня 1942 року Президія Верховної Ради СРСР заснувала медаль «За оборону Одеси». Всього медаллю «За оборону Одеси» нагороджено близько 30 тисяч осіб.
У якому віці можна буде вийти на пенсію наступного року і який стаж потрібно мати.
Сучасні туалетні системи із пластику стають незамінним рішенням для заміських будинків та дачних ділянок, де…
Уряд вирішив підвищити фінансову допомогу сім'ям загиблих захисників.
Стало відомо, якими погодними умовами будуть у перший зимовий місяць. Чого чекати.
Міжнародна організація надасть грошову допомогу деяким пенсіонерам. Виплати "приплюсують" до пенсій.
Стартувала реєстрація на отримання нових виплат для українців.