Під час подальших російсько-турецьких воєн фортеця черзі змінювала власників. Зрештою восени 1806 року місто без єдиного пострілу було взяте військами, якими командував герцог Рішельє, і Аккерман остаточно перейшов до Російської імперії.
Місто складалося з головної частини і трьох посадів – Папуша, Турлака і Шаба. Воно швидко розросталося – наприкінці XIX століття тут проживало понад 28 тисяч осіб, працювали училища і гімназії, притулки і богадільня, млини і заводи, щотижня проводили базари, а в грудні – Миколаївський ярмарок.
До нашого часу в Аккермані – Білгороді-Дністровському збереглося багато пам’яток: «довгобуд» царських часів – Олександрівські казарми, які зводили понад 20 років, або Грецька церква, за переказами, побудована на фундаменті IV століття.
У місті дуже багато історичних споруд. У 1840 році на замовлення болгарської громади тут була побудована Свято-Георгіївська церква, поряд з якою знаходяться могили князів Волконських. А ось головну святиню міста – Свято-Вознесенський собор збудували на місці старого турецького цвинтаря в 1815 році. У той час це була околиця, де ташувалася найвища точка в місті, а сьогодні це міський центр.
Але все ж найпопулярніше місце – підземна церква Івана Сочавського, з каплицею і купіллю для зцілення «Свята криниця», які не мають аналогів в архітектурній спадщині України. Що стосується наукової історії міста, то в Білгороді-Дністровському працює краєзнавчий музей, де зберігається понад 84 тисяч експонатів. Серед них – археологічні та історико-побутові цінності, велика колекція монет, вогнепальної та холодної зброї.
“Одесская жизнь”
Раніше повідомлялося: На святковий ярмарок не запізнися