Історія кольору: що носять відьми?

При цьому мало хто замислюється, чому ми приписуємо тому чи іншому кольору певні якості.

БІЛИЙ: колір королів

Починалося все в античні часи, коли римські патриції носили білий одяг на знак того, що вони – вибрані і їм не доводиться виконувати брудну роботу. Потім білий одяг приміряли французькі королі, вирішивши, що вони не гірші, а навіть кращі за патриціїв. Відтоді білий колір став асоціюватися з високим походженням і тому йому стали приписувати найпозитивніші якості. А от вбрання нареченої ще якихось 200 років тому було зовсім не білим – на весілля дівчина одягала найкращу сукню, найчастішу червону. Моду на біле вінчальне вбрання запровадила англійська королева Вікторія 1840 року.

ЧОРНИЙ: колір покути

Для стародавніх людей чорний колір був пов’язаний з нічною темрявою – часом тривоги і небезпеки. Тому вважалося, що все чорне пов’язано зі смертю, і чорний колір носили тільки на знак жалоби. Так тривало багато років, аж поки папа Інокентій III 1193 року не «реабілітував» чорний колір, назвавши його кольором покути. А у світську моду чорний колір ввів бургундський принц Філіп Добрий, один з найвпливовіших правителів Європи.

Втім, є і відхилення від правил: в Японії чорний вважається кольором радості, а в Китаї та Австралії колір трауру – білий. Білий траур носила і Марія Стюарт.

ЧЕРВОНИЙ: колір революцій

Червоний колір в різний час вважався символом кохання та війни. В середні віки одяг червоного кольору був дуже дорогий, бо виготовлення такої фарби було трудомістким процесом. Був час, коли вона цінувалася нарівні з золотом, і через це червоний одяг вважали святковим. Крім того, червоний плащ вважався приналежністю воїна, бо на ньому не була помітна кров, а французькі революціонери носили червоні ковпаки. Все це створило червоному кольору репутацію агресивного і бунтівного.

СИНІЙ: колір Богородиці

Синій європейці використовували рідко, бо ця фарба була дуже дорогою. З появою християнства на іконах у синьому плащі стали зображати Діву Марію, і синій став уособленням жіночності і цнотливості. Поступово цей колір знаходив прихильників і серед монархів – французький король Філіп Август замість червоного вбрання став носити синє. Але найсильніше на символіку кольору вплинули протестанти. Богослов Мартин Лютер вважав, що золотий і червоний – кольори гріха, а справжній християнин повинен носити кольори природи – синій і зелений. Можливо, через протестантську суворість синій пізніше став сприйматися як колір депресії та пригніченості.

ЗЕЛЕНИЙ: колір відьом

У Європі зелений колір увійшов у моду завдяки папі Інокентію III, який чітко розмежував, коли надягати одяг того чи іншого кольору. Білий – під час свята, чорний – покута, а зелений – в усіх інших випадках. Однак популярним зелений був недовго: після хрестових походів з’ясувалося, що зелений – священний колір мусульман. Тоді зеленими стали зображати відьом – втілення зла. А оскільки вважалося, що вони постійно варять зілля, то зелений став заодно і символом аптекарів. Також цей колір асоціювався з азартом і грошима – в середні віки ігрові столи у Венеції покривали зеленим сукном. Зелений сприймався як колір дозволеності – на противагу «забороненому» червоному. У XVIII столітті ці характеристики стали використовувати під час навігації, а пізніше – у світлофорах.

ЖОВТИЙ: колір невірності

До жовтого в Європі ставилися з побоюванням, бо у християн цей колір вважався символом зради – адже Юда носив жовтий плащ. В середні віки жовтий був кольором тих, хто перебував на узбіччі життя, – прокажених, повій, божевільних. Його також використовували під час епідемій як колір, що попереджає про небезпеку. Крім того, жовтий колір символізував невірність і розлуку. Про це свідчить східна легенда. Воїн, який повернувся з походу, прийшов до чаклунки, щоб дізнатися, чи зраджувала йому дружина. Та дала йому букет червоних тюльпанів і сказала, що якщо до ранку вони пожовтіють, то дружина була йому невірна. Вранці тюльпани стали яскраво-жовтими, і воїн вигнав невірну дружину з дому.

 

Раніше повідомлялося: Як колір впливає на наш настрій?