Ключові тези:
- Суд підтвердив обов’язок доньки повернути матері 15 000 євро (частину боргу за договором), але відмовився стягувати аналогічну суму з ексчоловіка.
- Позика була оформлена у 2018 році одноосібно донькою, яка власноруч підписала розписку, тоді як чоловік не брав участі в правочині та не давав письмової згоди.
- Набуття квартири у спільну сумісну власність під час шлюбу ще не доводить автоматично, що вона була куплена саме за рахунок позичених у тещі коштів та виключно в інтересах сім’ї.
Також цікаво: Продали авто після розлучення – це може закінчитися судом і компенсацією
В чому суть справи
Як пише «Судово-юридична газета», матір передала своїй доньці, яка на той момент перебувала у шлюбі, солідну суму — 30 000 євро. Гроші призначалися для купівлі квартири, де родина збиралася жити разом. Донька підтвердила отримання фінансів власноручною розпискою, зобов’язавшись повернути їх на першу вимогу. Проте згодом шлюб розпався, квартира за рішенням суду стала спільною сумісною власністю колишнього подружжя, а питання неповернутого боргу зависло в повітрі.
Чому суд став на бік зятя
Теща звернулася з позовом до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду. Вона наполягала: оскільки позика бралася на житло для сім’ї, то й віддавати борг колишні чоловік та дружина повинні порівну. Проте районний суд з такими аргументами погодився лише частково. Факт укладення договору та неповернення грошей визнали доведеним, але обов’язок виплати поклали виключно на доньку-позичальницю, повністю відхиливши претензії до зятя.
Які аргументи ображеної тещі
Не погодившись із таким фіналом, позивачка подала апеляцію. У своїй скарзі вона акцентувала увагу на очевидному, на її думку, зв’язку: гроші давалися на сімейні потреби, нерухомість була куплена в період шлюбу і визнана спільним майном. Позивачка стверджувала, що суд першої інстанції проігнорував ці факти, які, за її логікою, мали б автоматично накладати фінансові зобов’язання на колишнього зятя нарівні з її донькою.
Суд постановив, що колишній не платитиме ні копійки
Колегія суддів Хмельницького апеляційного суду вивчила матеріали справи та залишила рішення без змін. Судді наголосили, що для притягнення колишнього зятя до відповідальності за боргами потрібна сукупність суворих юридичних умов. У цій справі договір позики був підписаний лише між матір’ю та донькою. Колишній чоловік не ставив свій підпис під розпискою та не надавав жодної офіційної згоди на цей правочин.
То чому шлюб не означає спільні борги
Апеляційний суд дав чітке роз’яснення норм Сімейного та Цивільного кодексів України. Сам факт того, що пара жила разом і придбала квартиру, не є автоматичним доказом того, що майно купили саме за ці позичені 30 000 євро. Ключовим фактором у подібних спорах завжди є доведення двох речей: правочин мав укладатися за згодою партнера та безпосередньо реалізовуватися в інтересах родини. Оскільки позивачка не змогла надати суду таких беззаперечних доказів, солідарна відповідальність чоловіка виключена.
Шлюбний союз не перетворює особисті борги одного з партнерів на спільне ярмо. Щоб убезпечити великі фінансові інвестиції у житло дітей, позикодавцям варто документально оформлювати згоду та участь обох представників подружжя заздалегідь.
Читають зараз:
